Рекорд і справа життя: ужгородець зібрав унікальну колекцію, яка не має аналогів в Україні (ФОТО)

Зима – особлива пора не лише завдяки улюбленим новорічно-різдвяним святам. Зокрема, уже любителі спорту чекають на важливу подію цього року – двадцять треті Зимові Олімпійські ігри, які відбудуться в лютому 2018-го в місті Пхьончхан (Південна Корея).

Для ужгородця Аркадія Гендлера це теж непересічна подія, як і всі попередні Олімпійські ігри, адже їхня історія стала для нього частиною життя. Інженер за освітою і шанувальник кращих спортсменів світу – він зумів зібрати найбільшу в Україні колекцію автографів олімпійських чемпіонів і призерів Ігор. Ще у 2013 році ця кількість налічувала понад 600 автографів, завдяки чому Аркадій Гендлер отримав диплом про встановлення рекорду України. Зараз же в його альбомах – понад тисячу підписів осіб, котрі ввійшли в історію спорту як найкращі. Чоловік зібрав автографи спортсменів зі 42 країн світу з 39 видів спорту! І ця кількість щоразу збільшується – наразі пан Аркадій знову чекає на поповнення колекції. Багато листується з Національним олімпійським комітетом, особисто з переможцями Ігор, товаришами з подібним хобі.

Тож ми завітали в гості до колекціонера. Різноманіття унікальних видань у домашній бібліотеці пана Аркадія свідчить і про його любов до мистецтва. Є тут альбоми видатних художників: Леонардо да Вінчі, Карла Брюллова, Анрі Тулуз-Лотрека, Дієго Веласкеса тощо. «Понад усе люблю французький постімпресіонізм, однак боготворю і реалізм», - захоплено зізнається ужгородець. Каже, пропаганду добра, справедливості та краси вважає дуже потрібною, особливо в наш час. 




Не просто підпис, а енергія

Однак уся інша значна частина бібліотеки стосується історії Олімпійських ігор. Тут є книги з 1936-го року. Є видання різними мовами, зокрема англійською, німецькою, італійською. Є й енциклопедії… Частину книг з олімпійської тематики подарував колекціонеру Іван Риляк, голова обласного відділення НОК України. 

Значне місце відведено альбомам з автографами спортсменів. Захоплення спортом почалося ще в шкільні роки. Чоловік каже, завдяки учителю фізкультури разом з однокласниками спробували свої сили в змаганнях: «У 60-62-х роках через м’який клімат Ужгорода тут проводили всесоюзні кроси, зібрання збірних команд Союзу. І нас, уже десь 8-класників, залучали до цих кросів у лісі – щоб судили, стежили за бігом, тримали прапорці і т.д. Тоді якось замислився: ось є видатні спортсмени – у чому ж секрет їхнього успіху? Володимир Куц, наприклад, який родом зі Сумщини – дворазовий чемпіон Олімпійських ігор, кращий спортсмен світу 56-57 рр. І мене, як молоду людину, зацікавило: от він такий же, як інші, однак чому зміг бути кращим у світі?». 




І так пан Аркадій почав цікавитися напрямом вивчення особистості. Бо ж, роздумує, чому хтось стає артистом, хтось – педагогом, хтось – спортсменом? Це сприяло й тому, що згодом чоловік зібрав серію книг «100 кращих…» (акторів, медиків, диктаторів тощо). Словом – особистостей. 

Власне, перша листівка з автографом у колекції Аркадія Гендлера і була з підписом легкоатлета Володимира Куца, котрий ужгородець отримав ще в 1961-му. Завдяки хобі чоловік відвідав чимало спортивних змагань. Багато листується і з Національним олімпійським комітетом, і особисто з переможцями Олімпіад. Часто спортсмени відгукуються на прохання та висилають свої автографи шанувальнику. 
«А філософія автографа – яка? Це ж не просто розпис. Людина залишає частину своєї енергії. Потім почав збирати ще – за кожним автографом бачив не лише рекорди, а й самого спортсмена: його особистість і життєву позицію», - вважає Аркадій Гендлер.




Олімпійські ігри в спортивній культурі світу

Аркадій Львович із радістю розповідає й про зародження Олімпійських ігор у 8 ст. до н.е., а саме в 776 році в Древній Греції. Кожні Олімпійські ігри були не тільки спортивним дійством, а перетворювалися на свято для народу, правителів і філософів, ставали конкурсом для скульпторів і поетів, драматургів і співаків. 

Є багато цікавих фактів, які знають прихильники спорту, зокрема, під час Олімпійських ігор заборонялося вести будь-які бойові дії, адже вони були визначним релігійним святом. Спочатку жінкам забороняли не лише брати участь у Олімпійських змаганнях, але, взагалі, відвідувати Олімпіаду. Але згодом вирішили проводити спеціальні жіночі спортивні ігри. Чимало й інших фактів розповідає колекціонер та ділиться враженнями. 

Найбільше вразило пана Аркадія те, що на час проведення Ігор був час загального перемир'я між ворожими полісами.
«Я насилля, ненависть, усе, що пов’язане зі злом, ненавиджу, а боготворю тільки добре. І факт припинення війн на період Ігор мене остаточно переконав. Щиро цим захопився. Я був у відрядженні в Києві, Москві, Дрездені, звідки привіз багато книг про історію Олімпійпійських ігор. Протягом перших 13 Олімпіад біг залишався єдиним змаганням. Згодом до бігу додалися п’ятиборство, що включало біг, стрибки в довжину, метання диску та спису та боротьбу, У 688 році до н.е. у програму Олімпіади включили кулачний бій, а згодом заїзди на колісницях. І так ця динаміка продовжувалася, а коли римляни захопили Грецію, імператор Феодосій заборонив проведення. Але ж історія залишилася і потім мала всі підстави відродитися», - розповідає колекціонер. 




Почали приділяти увагу руху, спортивним вправам, гімнастиці, тож не дивно, що з’явилися такі ентузіасти, які стали проводити локальні змагання. Французький історик П’єр де Кубертен зацікавився історією Олімпійських ігор і в 1894 році в Сорбоні скликав на Міжнародний Атлетичний конгрес у Парижі із різних країн світу таких же ентузіастів, зв’язаних розумінням впливу на людську культуру фізичних вправ. Особисто запрошують й українця Олексія Бутовського, його обрали до перших 13 членів Міжнародного Олімпійського комітету. Було запропоновано відновити традицію, і через два роки на знак пошани до Греції перші Олімпійські ігри вирішили провести в Афінах. Жінки ще участі не брали, також було обмежено кількість видів спорту. Згодом Ігри проводили в різних кутках світу, на різних материках. Було розроблено процедуру параду, який розпочинають греки, а закривають господарі змагань. 

Чимало українців почали брати участь в Іграх після Другої світової війни, коли в 1946 році було запропоновано Радянському Союзу долучитися до змагань. «Тоді створили Олімпійський комітет, і з 52-го СРСР, у тому числі й Україна, брали участь в Олімпійських іграх. Саме Україна представила багато видатних у спорті особистостей: Ніна Бочарова, Лариса Латиніна, Лілія Підкопаєва, Борис Шахлін, Юрій Титов… За кожним із них є ціла історія. Це можна розказувати годинами», - переконує колекціонер. 




Пан Аркадій наводить приклади історій видатних спортсменів, автографи яких є в його колекції: «Віктор Чукарін зі Львова довго був у концтаборі, а коли вернувся додому, його мати не впізнала – важив 36 кг. Однак його сила волі була такою, що почав знову займатися гімнастикою, як і до війни. Тож у віці 31 рік, в 1952 році, в Гельсінкі виграв абсолютну першість, а через 4 роки знову здобув «золото» на Олімпійських іграх у Мельбурні». 

У 1991 році, після розпаду Радянського союзу, Україна створила свій Національний комітет, який очолив Валерій Борзов, і наступного ж року на Олімпійських іграх у Барселоні виступала у збірній команді СНД. А вже з 96-го року в Іграх Україна брала участь як самостійна держава – зі своїм прапором і гімном.

Особливі автографи й цікаві факти про колекцію

Для Аркадія Гендлера дорога кожна світлина, кожна листівка, кожен підпис… Про свої надбання розповідає з запалом в очах і жагою поділитися своїм хобі. Найвидатніший для колекціонера є автограф Майкла Фелса, який за час Олімпійських ігор виграв 23 медалі, з них 19 – золотих. «То рекорд, який подолати неможливо. Це феноменальна людина і феноменальний результат», - каже пан Аркадій. Зізнається, дуже дорогими для нього є й автографи Ніни Пономарьової, яка в 52-му році завоювала першу золоту медаль для Радянського Союзу. Також колекціонер називає імена Григорія Новака – першого радянського чемпіона світу, Лариси Латиніної – володарки 9-х олімпійських медалей з гімнастики, Ніни Бочарової – першої української гімнастки-володарки золотої медалі 52-го року. І таких імен безліч – колекція ж складається з понад тисячі автографів!




Якщо бібліотеки мають літературні покажчики, то своєрідну систему структурування продумав Аркадій Гендлер і для своєї колекції. Він виділив наявні автографи у підгрупи, зокрема «учасники і медалісти 4-х і більше ігор» (І. Шевинська (Польща), Л. Маноліу (Румунія), П. Леднев (СРСР), Ж. Міз (Швейцарія), А. Бальцо (Угорщина), Р. Гроc (Німеччина), «чемпіони трьох і більше Олімпійських ігор» (М. Фелпс (США), Б. Фішер (Німеччина), А. Ортер (США), Я. Железни (Чехія), І. Пацайкін (Румунія), «рекордсмени-олімпійські медалісти» (М. Фелпс – 27 медалей, Л. Латиніна –18, А. Келеті – 10, П. Астахова – 10, М. Шпітц – 9, М. Отті – 9, М. Гороховська – 7). Окремо виділяє колекціонер й автографи подружжів олімпійських медалістів.

Крім того, Аркадій Львович виділив багато імен у групу «Вони були першими». Наприклад, Микола Сірий – абсолютний чемпіон Міжнародної робочої Олімпіади в Антверпені в серпні 1937 р. з гімнастики – відзначився першим виступом радянських спортсменів за кордоном. Ніна Пономарьова-Ромашкова – перша серед спортсменів СРСР завоювала Олімпійську медаль у Гельсінки (20 липня 1952 р.), Е.Озоліна перша в світі подолала рубіж 60 м в метанні спису, Е.Геллер – перший украінський гросмейстер із шахів…

Є й «Лідери світового спорту після закінчення кар’єри»: Т. Бах – президент МОК, Я. Железни – голова НОК Чехії, І. Новиков – президент світової федераціі сучасного п’ятиборства і біатлону, В.Борзов – перший президент НОК Украіни, С. Бубка – президент НОК Украіни, віце-президент IAAF, член МОК. Виділив колекціонер і тих спортсменів, які тільки одноразово брали участь в Іграх, виокремив і «багатогранних спортсменів», «рекордсменів-довгожителів», «кращих із кращих», а ще «володарів Олімпійського ордену», «прапороносців команд при відкритті та закритті Олімпійських ігор», «сузіря чемпіонів з неолімпійських видів спорту», «рекордсменів з багаторазової участі в Олімпійських іграх», «ветеранів-чемпіонів» та «наймолодших учасників та призерів Ігор». 

Як бачимо, навіть сама класифікація потребує в колекціонера часу та уваги. Однак, зізнається, для нього це в радість. «Коли навчався у Львові, особливо полюбив легку атлетику. Олімпійські ігри – це не просто спорт – а величезний сектор людської культури і життя. Що й казати про технічний прогрес! Ще в 64-му на стадіонах був ґрунт, і коли стрибали в висоту з жердиною, то розганялися по гаревій доріжці і приземлялися в пісок. До 48-го стрибали з бамбуковими жердинами, потім з’явилися металеві, пластмасові, яка теж удосконалювалися – як катапульту її можна було зігнути. І, як приклад, останній рекорд стрибка з бамбуковим шестом – 4,88 м в висоту, а зараз – 6,14 м в нашого Сергія Бупки з новим шестом», - продовжує пан Аркадій. 




Ужгородець зізнається, починав збирати автографи не для рекордів – це хобі, яким хоче ділитися: «За кожним автографом я бачу історію, життєву позицію та особливості долі». Ще колекціонера дуже засмучує байдужість сучасної молоді до таких речей у період ґаджетів. Сподівається, його приклад надихне й інших. У цьому й полягає квінтесенція справи всього життя, каже Аркадій Гендлер. 

Наразі колекціонер чекає на ще майже три десятки автографів від однодумця з Німеччини. Соммер Бернд сам знайшов товариша за хобі, прочитавши про нього в Інтернеті, й запропонував обмін. У пана Аркадія чимало автографів було у двох екземплярах, тож, каже, може і товариша потішити новими експонатами, і сам отримати поповнення своєї унікальної колекції.  скачать dle 11.3