Їжа у 4D. Як опанувати збої у харчуванні

 Анорексія, булімія, порушення у харчуванні — це волання про допомогу. І заклик тіла, щоби заопікуватися душею…
Марта Павловська — усміхнена, доглянута, задоволена життям жінка. Вона багато років допомагає сім’ям, але також і самотнім людям, подбати про своє добре, здорове харчування. І підказує, як позбутися непотрібного жирку. Однак ідеться не про саме схуднення. Пані Марта знає це якнайкраще.
— З дитинства я була «пухкенька», так про мене казали. Сьогодні я не дозволяю так говорити про дітей, бо це викликає величезні комплекси і проблеми, які переходить у доросле життя й успішно його ускладнюють, — розповідає вона. — Мені здавалося, що коли я схудну, то буду ідеальна, а моє життя буде прекрасне. Це нормальне для багатьох людей, які мають проблеми з вагою. Я схудла після завершення навчання. Але моє життя від цього зовсім не стало ідеальним.
Життя не було ідеальним, а тим часом знову підскочила вага… І почалася гойдалка: схуднення, погладшання, схуднення, погладшання, потім знову схуднення…
— Зрештою я відчула, що в цьому схудненні та стрункому вигляді, прагненні бути «ідеальною», ідеться про щось зовсім інакше. Щонайменше не про їжу!
В той час пані Марта керувала успішною фірмою. Там усе складалося добре. До певного часу.
 
Зміни
— Настав життєвий поворот, особистий і професійний. Я знову «впала в обжирання» і вчергове переконалася, що це поглинання їжі ніяк не пов’язане з голодом…
Двадцять років, як каже сама Марта Павловська, вона жила поза Церквою. Життєвий поворот став її до Церкви повертати. Етапами.
— Я вже знала, що мушу впорядкувати своє життя. І йшлося зовсім не про схуднення. Тоді я випадково потрапила на ігнатіанські реколекції.
У великій залі була велика бібліотека. Було темно.
— А я без окулярів геть нічого не бачила. Отож узяла перше-ліпше, що в руку потрапило. То була стара єзуїтська конференція на тему заїдання емоційного голоду. Я прослухала запис. І знайшла майже всі відповіді, яких шукала…
Конференція базувалася на правилах св. Ігнатія Лойоли, який першим, ще 500 років тому, писав, що тугу душі (і дефіцитів, із цим пов’язаних) їжею не заткнеш.
— Для мене це було несподіваним і логічним відкриттям. Усе вклалося в цілісність. І я відчула, що повинна розповідати про це в доступний спосіб тим, хто має проблеми з харчуванням. Після навернення я перестала працювати у великій PR‑фірмі. Але професійні навички допомогли мені у спілкуванні з людьми.
Пані Марта стала тренером здоров’я (модно кажучи, коучем). Однак нетиповим, бо… в 4D. Тобто у чотирьох, а не в трьох вимірах: фізичному, психічному, суспільному, а також, що найсуттєвіше, — духовному.
 
Ласун — чи залежний?
Марта Павловська провадить авторські заняття й лекції про впорядкування їжі відповідно до порад св. Ігнатія. Також вона про це пише блог. Її порадами найчастіше користуються жінки віком 20-50 років, які їдять більше, ніж би їм хотілося, й не те, що треба. Деякі пані — просто ласунки, які мають класичну проблему з «нестримністю в їжі й питті». Інші їдять компульсивно. Або ж зовсім не їдять — що також вказує на великі труднощі в різних площинах.
— З ними працюється тяжко, але й прекрасно. Коли вони відкриваються, виявляється багато складних емоцій і часто драматичних історій із дитинства чи молодості, — каже п. Марта.
Якось у зустрічах брали участь дві сестри: одна худа, друга з надміром ваги. Худа не могла їсти взагалі. Та, що мала зайву вагу, їла за двох. У ході праці виявилося, шо їхня проблема сягає дитинства. Саме тоді суворий батько не дозволяв, аби «хоч щось залишилося на тарілці». А оскільки одна з дівчаток не могла доїсти все, і це було пов’язане зі скандалом для цілої сім’ї та багатогодинним сидінням за столом, — друга сестра, коли тато не бачив, з’їдала за неї. З плином років в одної залишилася відраза до їжі, а друга продовжувала їсти, бо з цим їй асоціювалася… допомога. Вона їла, щоб допомагати собі та іншим.
Іншим разом до п. Марти потрапила доглянута, гарна жінка, яка їла величезними порціями. Неможливо було зрозуміти, як така гора бутербродів уміщалася в її шлунку. Жінка розповідала про це з ніжністю, цілком очевидно любила, коли потім «животик виступає»…
— Це було дивне і непокоїло. Оце попліскування по «животику, який виступає». Виявилося, що колись вона перервала вагітність. Жаль і почуття провини дали предивний ефект: жінка наїдалася, аби «відчути вагітність», тобто радше приховати тугу…
Як розпізнати, чи ми «звичайні ласуни», чи маємо проблему з так званим компульсивним їдженням?
— За намірами. Ласун просто любить їсти, але він може стриматися. Людина, яка їсть компульсивно, відчуває примус, у неї навіть стаються залежності в темі харчування. Хто компульсивно їсть у складних ситуаціях, коли зазнає негативних емоцій, той «затикає» свої страхи їжею. Страх на хвилинку змовкає. Потім він вочевидь повертається, разом із почуттям провини, злістю, безсиллям і соромом. Компульсивне їдження стає залежністю.
Проте і «звичайний ласун» повинен над собою працювати: дисциплінувати себе, контролювати кількість і якість того, що він споживає.
 
Ігнатій для дієти
За св. Ігнатієм, який аж вісім правил присвятив упорядкуванню їжі, ставлення людини до їжі — дуже важливе і складне. За його думкою, коли ми впорядковуємо наші стосунки з їдженням, то впорядковуємо також інші стосунки, скеровані на споживання. Стосунки у праці, пов’язані з зароблянням грошей, відпочинком або подорожами. Та з іншими людьми.
Часто діється так, що людина відчуває голод безпеки, приналежності, близькості, акцептації (позитивного прийняття), а заспокоює це все їжею. Пані Марта повторює, що як у житті немає Бога й немає людей, тоді з’являється (погано сприйнята) їжа. Їжа, яка стає «пластирем» на неприємні відчуття. Їжа, яка стає втечею у «світ пташиного молока», і навіть їжа, яка є формою самопокарання (я погана і бридка, отож з’їм ще одну шоколадку і буду ще гірша).
— Ми функціонуємо в трикутнику «розум—серце—тарілка». Усі ці сфери треба впорядкувати. Варто знати, що нам шкодить, як має виглядати здорова дієта. І варто розібратися з поганими звичками або поширеними «народними мудростями» на тему їжі. Наприклад, багато хто їсть надто часто, отож організм не відпочиває, а постійно перетравлює їжу.
Аби перестати їсти по-дурному, треба попрацювати… над серцем. Над акцептацією самого себе, дозволом собі на інакші задоволення, аніж тільки їжа. Святий Ігнатій радив осягнути й опанувати «святу свободу щодо речей і людини», а також — користуватися речами настільки, наскільки це потрібно для Божого життя.
— Люблю працювати з віруючими, — каже п. Марта. — Якщо в терапії є духовний елемент, то ми сягаємо углиб. Тоді я посилаюся на Святе Письмо. Хоч би на Перше послання до Коринтян: все мені дозволене, та не все корисне. Все мені можна, та я нічому не піддамся в неволю. Їжа — для шлунку, а шлунок — для їжі. Так каже св. Павло: їжа — для шлунку, а не для емоцій чи самотності!
Також п. Марта застерігає від «мод» на їдження.
— Буває, що люди дуже хочуть харчуватися правильно і жити здоровим чином, але перетворюють це на залежність. Орторексія — це дурне і позбавлене сенсу дбання про дієти. Якщо хтось каже: «Спорт, заняття, здорова дієта це моя пристрасть», а водночас затято критикує тих, хто так не живе, то можна робити висновок, що ставлення цієї людини до їжі так само нездорове. Їдження чи неїдження і здоровий спосіб життя стають її божком.
Пані Марта додає, що Бог дозволив людині панувати над тваринами, але цей привілей можна трактувати й ширше.
— Ідеться про опанування того, що в нас тваринне. Допіру запанувавши над тим, що нам шкодить, як фізично, так і духовно, ми можемо віднайти спокій і радість життя.
Переклад CREDO за матеріалами: wiara.pl 

Джерело: CREDO скачать dle 11.3