До церкви йшли люди, а й жони, або 5 поширених стереотипів про закарпатських жінок

Закарпаття – край, де притримуються доволі патріархальних та вже, здавалося б, застарілих традицій. Здається, що у 21-му столітті, у всіх цивілізованих країнах панує рівність між чоловіками й жінками. Чи то, видима рівність. 

Однак, коли у всьому світі є тенденція до збільшення кількості жінок на керівних посадах, в Україні, а зокрема й на Закарпатті, вона не дуже помітна. Мало того, дуже часто у нашому краї чоловіки навіть не вітаються з жінкою за руку і чомусь думають, що за жінку обов`язково варто розраховуватися у кав`ярні, навіть якщо це ділова зустріч. Але ж чому так, добре це чи погано, та й які "жіночі" стереотипи поширені у закарпатському суспільстві? Про це ми говорили із соціологинею Маріанною Колодій. 

Для того, аби добре розібратися у темі, ми спершу визначилися з тим, що таке стереотипи, і чому та як вони формуються. 

Пані Маріанна зазначила, що стереотип - це один із способів мислення, яким володіють люди. 

Стереотипи - це стійкі, спрощені поведінкові покажчики чи шаблони щодо певних явищ чи груп людей. Самі по собі стереотипи не є поганим явищем, адже вони спрощують й допомагають нам у мисленні. Тобто ми завдяки ним стійко й унормовано приймаємо ті чи інші речі. До прикладу, коли в ресторані нам подають суп, ми не мислимо, чим його варто їсти, адже знаємо, що суп їдять ложкою. Тобто їсти суп ложкою у нашій культурі - це стереотип, бо загалом існують культури у яких суп їдять паличками чи ще чимось.

Коли ми говоримо про стереотипи, зазначає пані Маріанна, ми повинні чітко розуміти, чому багато хто із фахівців психологів, соціологів говорять про те, що вони можуть заважати нам жити або суттєво впливати на якість нашого життя. Це тому, що стереотипи іноді можуть заважати людині розвиватися. Для того, щоб розуміти як це відбувається, треба розрізняти особистісні та соціальні стереотипи. Особистісні виникають, як наслідок певного отриманого досвіду людиною в тій чи іншій сфері. Тобто якщо ви переконалися, що вам суп легше їсти ложкою - ви будете їсти його ложко. Це й буде ваш особистійни стереотип. І згодом ви будете транслювати на своїх дітей, на своє оточення оцей свій досвід, що суп треба їсти ложкою, у якості вже стереотипу. 

Такі стереотипи можуть бути хорошими. Це може бути якась традиція чи звичка, однак є й ті, які є основою для формування тих чи інших упереджень. Так от коли стереотип формує соціальне упередження, наприклад, щодо людей іншої раси, іншої статі, віки, форми, ваги, це вже погано. От саме такі стереотипи нам і потрібно спростовувати, адже вони ведуть за собою часто й негативне ставлення до тих чи інших груп. 

Які ж стереотипи про жінок існують на Закарпатті? Ми виокремили ТОП-5 стереотипів, які розглянемо детально.

Жінка феміністка - погана жінка





Маріанна Колодій розповідає, що негативне ставлення до фемінізму існує, звісно, не лише на Закарпатті. Однак тут цей стереотип є доволі поширеним. Негативне сприйняття фемінізму сформувалася історично під час становлення цього руху, через якісь політичні складові. 

"Я не можу сказати, що до феміністок зараз погане ставлення. Воно незрозуміле, тому що люди багато чого не знають, а те що знають, формувалося певними обривками інформації з якої склеюється пазл. І на сьогодні, аби не виказувати свого незнання чи певного невігластва щодо феміністичного руху, багато людей намагаються триматися осторонь або якось обреженіше ставитися до цього", - зазначає пані Маріанна.

З іншого боку, додає вона, багато хто стереотипізує і вважає, що фемінізм - це рух проти чоловіків. Хоча таким він не є, і ніколи не був. Але це все змінно. Такі стереотипи "лікуються" та зникають дуже просто завдяки детальному вивченню питання. Коли людина сумнівається, їй потрібно отримати інформацію, отримавши її - все для себе зрозуміє і стереотип зникне. 

Жони - не люди





На Закарпатті є певний стереотип стосовно різного сприйняття жінки та чоловіка. Чоловік часто сприймається, як людина, а жінка, як щось меншовартісне. Про це свідчать купа поширених висловлювань, які ми нерідко чуємо у тих чи інших розмовах. 

"Варто розуміти, що це є наслідком тих історичних умов, які існували у різні періоди. Тут підмішана і релігія, і особливості етнічної культури різних груп. У деяких громадах на Закарпатті ми спостерігаємо, що роль жінки виключно другорядна, а десь - навіть навпаки. На сьогодні недоцільно навіть говорити, люди жінки чи не люди. У нас є законодавство, за яким жінка рівна у своїх правах з чоловіком. Все інше - соціальні упередження, які мають минути з часом", - додає Маріанна Колодій.

Справу треба мати лише з хлопами, із жони "діла не буде"





Також у суспільстві все ще існує сталий стереотип про те, що важливі та серйозні справи потрібно вирішувати лише з чоловіками. Мовляв, жінка у серйозних питаннях не може дати собі, вона недостатньо відповідально чи часто заклопотана іншими справами (діти, побут тощо), які відволікають її від справи. 

"Те, що мій дід чи прадід десь-колись там говорив, що водитися треба лише із хлопами, бо жінка - то не людина, нічого не означає. Всі ми розуміємо, що це лише нічим не підтверджене упередження", - розповідає Маріанна Колодій. 

Такі висловлювання, які ще досить часто можна почути на Закарпатті, і справді мають негативний підтекст та формують стереотипи про другорядну роль жінки у суспільстві. Також ці вислови не красять людину 21-го століття, адже за таким самим принципом ми можемо говорити, що колись інфекційні захворювання лікували подорожником.

"Тобто якщо ми приймаємо результати технічного, цивілізаційного прогресу, то ми маємо прийняти їх загалом. Оці висловлювання відсилають нас до ілюзії розподілу влади. Ніби ми маємо апріорі визнавати владу чоловіків у суспільстві. Я не впевнена, що сучасні чоловіки хочуть володіти якоюсь апріорі встановленою патріархальною владою. Та людина у сучасному суспільстві, яка прагне влади, іде працювати у сферу політичних відносин і здобуває собі певні владні повноваження", - додає соціологиня.

З іншого боку, немає впевненості у тому, що всі жінки щодня хочуть доводити те, що вони також люди і здобувати собі ті чи інші права, формувати стосовно себе більш серйозне ставлення.

З жінкою не треба вітатися за руку





Ми звикли до того, що всі чоловіки вітаються один з одним за руку під час зустрічей та знайомств. У нашому суспільстві це загальноприйнятий та звичний жест. Однак з жінками - ні. Хоча зрозуміло, що є правила ділового етикету, і при знайомстві з людиною (діловим партнером чи партнеркою) увічливим є привітатися за руку. І коли у багатьох великих містах це справді є поширеним явищем, на Закарпатті подібним чомусь нерідко нехтують. Бажання жінки привітатися із чоловіком за руку розцінюють щонайменше як дивний жест. 

"Ті чоловіки, котрі знають діловий етикет - однозначно подадуть руку жінці, незважаючи на те, в яких умовах вони виросли чи який досвід особистий у своїй сім`ї вони мають. Але якщо ми говоримо про більш побутовий рівень спілкування, то так, чоловіки не вітаються із жінками. Припустимо, що у професійному спілкуванні чоловік і жінка, партнери, вітаючись один з одним можуть подати руки, то якщо ми їх побачимо біля церкви чи десь вдома, вони не подаватимуть руки один одному, тому що традиційна культура диктує, що це право виключно чоловіків. Натомість якщо жінка-партнер буде у супроводі свого хлопця чи чоловіка, її колега неодмінно подасть йому руку", - каже пані Маріанна.

У цьому прослідковується певна історична практика, що важливо свою увагу приділити голові сім`ї чи значимій людині, а значима людина - це, звичайно, чоловік. Ця традиція і досі зберігаєься, однак поволі змінюється. Для того, аби вона відійшла у минуле, замало одного дня. Хоча ми можемо спостерігати, що в середовищі молоді ця традиція вже зовсім інакша: з`являються цілком нові форми вітань та інші жести. 

За жінку треба платити





У нас звикли: за жінку у кав`ярнях чи ресторанах завжди має розрахуватися чоловік. Навіть якщо це ділова зустріч. Так прийнято. Однак чому? Невже жінка нездатна розрахуватися за себе сама? Часто, коли жінка зауважує, що їй краще розрахуватися за свою каву особисто, чоловік сприймає це, як негативний жест. Однак зазвичай це просто знак того, що жінка хоче бути на рівні зі своїм чоловіком. 

"У більшості ситуацій на сьогодні, ця проблема відпадає сама собою, адже люди можуть домовитися про це між собою ще до того, як підуть до якогось закладу. Але поки такі випадки все ж спостерігаються на фоні того стереотипу, що жінку завжди пригощають. Мовляв, чоловік має пригостити жінку, аби довести, що він справжній мужчина. Через цей стереотип виникли й подвійні стандарти: жінки часто обурюються, що чоловік навіть не запропонував розрахуватися. Тобто один стереотип утворив інший", - каже Маріанна Колодій. 

Це все застарілі умовності, котрі в реаліях21-го століття зовсім неактуальні. Такі речі і справді варто вирішувати індивідуально: кому як зручно. Головне, аби всім було комфортно і ніхто не відчував себе приниженим. 

Звісно, крім цих стереотипів у суспільстві існує чимало інших. Жінкам дуже люблять вказувати на їхні "правильні" ролі, розповідати, як вони мають вдягатися, куди їм варто ходити, якими матерями та дружинами бути. Та й узагалі: у нас і досі існує уявлення, що жінка - це обов`язково мати та дружина, вона обов`язково має вміти готувати смачний обід та обслуговувати свого чоловіка, а той, натомість, заробляти мішки грошей. Однак ця схема працює лише в ідеальному світі, в реальності ж все далеко не так. Та й ми, звісно, розуміємо, що кожна й коден у праві обирати сам для себе свій особистий шлях, і ніякі стереотипи чи соціальний осуд не мають стати цьому на заваді.

Ольга Беца, Закарпатський Кореспондент