Євгенія Напуда – про зламані стереотипи бібліотекарів, читачів-закарпатців, прощення боржників і не тільки

Кажуть, у домі без книги, як без вікон, темно. Можливо, народна мудрість і пояснює, чому в цьому місці завжди приємно та світло. Зрозуміло, ідеться не про лампи чи просторі приміщення, а про мудрість, увіковічену в численних книжках, а також відкритість та затишок, із якими зустрічають читачів у Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Ф. Потушняка.

У Всеукраїнський день бібліотек ми поспілкувалися з відомою в нашому краї активісткою, волонтеркою, людиною, для якої професія бібліотекаря стала справою життя, – завідувачкою відділу обслуговування ЗОУНБ імені Ф. Потушняка Євгенією Напудою.

–Працівники обласної книгозбірні справді руйнують стереотипні уявлення про типових бібліотекарів. Тут усі – креативні люди, які не засиджуються за паперами та стосами книг як бюрократичним апаратом, а вносять у життя Ужгорода та всього Закарпаття нові творчі ідеї. Як це вдається?

–Мені дуже приємно, що в рідному місті нам вдалося зруйнувати ці стереотипи. І Ваше запитання частково це підтверджує. Сучасне суспільство швидко розвивається і змінюється, тому кожного дня перед нами постають нові виклики. Ми зрозуміли, якщо бібліотекарі найперше не змінять себе, то й не зможуть змінити ставлення людей до бібліотек. Власне, з цього все й розпочалося: участь у різних тренінгах, семінарах, конференціях спочатку руйнувала стереотипи самим бібліотечним працівникам. Ми почали опановувати нові для нас основи менеджменту, маркетингу, адвокації, піару, медіаграмотності та новітні технології і застосовувати набуті знання в роботі. У що це вилилось, наші відвідувачі вже бачили. 

–Із чого розпочалася Ваша робота в обласній бібліотеці? Було це дитячою мрією?

–У бібліотеку прийшла 2003 року. У дитинстві та юності взагалі не пов’язувала своє майбутнє з книжками, а професію бібліотекаря не розглядала як можливий фах. Я мріяла бути лікарем, юристом, журналістом, вчителем, але тільки не бібліотекарем. Усе вирішила випадкова невипадковість. Одного разу потрапила на екскурсію в Ужгородське училище культури, де викладачі розповідали про переваги навчання в цьому освітньому закладі. Саме тоді я прийняла, мабуть, одне із найголовніших рішень у житті – піти вчитися за спеціальністю бібліотекаря. Так і почалося моє професійне життя – спочатку в училищі, а вже потім в обласній бібліотеці, в якій відразу почала трудитися у відділі читальної зали, де працюю й досі. Тільки зараз він називається «відділом обслуговування». Функцій дуже багато. Моя посадова інструкція складається з чотирьох аркушів. Основне – це організація і керування роботою відділу. Назву головні завдання: щоденне обслуговування користувачів та індивідуальне інформування, збереження бібліотечного фонду, розробка сценаріїв до презентацій книг, літературних вечорів, організація книжкових виставок, переглядів літератури, ведення електронних баз даних та створення віртуальних бібліотечних продуктів, проектна діяльність, участь у тренінгах, семінарах та конференціях, постійна комунікація з медіа та розширення зв’язків із громадськістю.




–Ви є ініціатором численних креативних заходів. Розкажіть про започатковані проекти обласної бібліотеки.

–Наша бурхлива проектна діяльність розпочалася близько п’яти років тому. Якби не команда моїх колег та однодумців, зокрема Мар’яни Грігаш, можливо, б нічого і не вдалося. Важливу роль у цьому також відіграла підтримка наших ідей дирекцією – спочатку Людмилою Захарівною Григаш, а потім Оленою Анатоліївною Канюкою. Після численних тренінгів та форумів, які ми відвідали разом із Мар’яною, нове бачення роботи сучасної бібліотеки просто виривалося назовні. Розпочали з ночей у бібліотеці, рок-концертів, вуличних акцій, флешмобів, кінопоказів, тематичних вечірок, різноманітних майстер-класів, благодійних заходів. На нас звернули увагу, і до бібліотеки приєдналася активна громадськість краю. Таким чином, нам удалося реалізувати вечірку швидких побачень «Закарпатські позералки» та інформаційно-розважальне шоу «Горі-Долу» в рамках проекту «Майбутнє варто планувати», з Олексієм Уманським ми влаштовували вінілові дискотеки «Круглий звук», організували п’ять заходів із новими поліцейськими в проекті «ПОЛіС». А також із Мар’яною Грігаш створили власне бібліотечне ток-шоу (перше в Україні) «Бібліотечні гарадичі», до участі в якому запрошуємо відомих людей краю (не письменників), які діляться своїми читацькими смаками та розповідають про письменників та книги, що їх особливо вразили.

–Згадався ще один із відомих проектів – «Нові імена». Скільки вже молодих письменників тут дебютували? Хто наступний?

–Клуб літературних дебютів «Нові імена» було засновано в 2007 році. За 10 років роботи клубу в нашій бібліотеці дебютували близько 50 молодих поетів та письменників. Багато з них уже мають видані книги, а поетеси Маріанна Шутко та Тетяна Рибар стали членами Національної спілки письменників України. Тішуся, що наша книгозбірня є стартовою платформою для цих людей, з якої і розпочалося їхнє велике літературне життя. У клубі дебютували вже тепер відомі Мирослав Гончарук-Хомин, Марічка Черничко, Неля Остапів, Олексій Тростянський, Василь Лавер та багато інших. Ще одна наша дебютантка Мар’яна Ничка стала бібліотекарем і вже зарекомендувала себе як креативний і творчий працівник. Наступне засідання плануємо організувати наприкінці жовтня і до виступу запросили Алю Ціхоцьку та Марію Саак.

–Безперечно, усі працівники бібліотеки полюбляють читати. Але цікаво: чи можуть книги набриднути, коли їх дуже багато в буденному житті? Залишається бажання читати щось у вихідні, наприклад?

–Не знаю, як іншим колегам, але мені точно не набридли. Побутує така стереотипна думка, що бібліотекарі на роботі постійно читають книжки. Але це абсолютно не так. Відколи працюю, мені ні разу не випала нагода прочитати якусь книгу під час робочого дня. Максимум, що встигаю, – це переглянути пресу, нові надходження, щоб потім рекомендувати періодичні видання та новинки нашим користувачам. Тому всі книги, які читаю, читаються вдома ввечері або у вихідні. А ще я завжди беру із собою у відрядження та на відпочинок електронну читанку, куди завантажую ті твори, яких немає в нашій бібліотеці.
Уважаю, що регулярне читання різних книжок виховує хороший літературний смак у людей. Це як у кулінарії чи в моді. Мені здається, що чим більше читаєш, тим більше читання тебе захоплює. Свого роду, такий собі культурний «наркотик», але в хорошому розумінні. 




–Хто є Вашими улюбленими авторами? Які твори рекомендуєте прочитати?

–Їх дуже багато. Взагалі це питання на зразок «яка у вас улюблена пісня?» Улюблені автори для мене, напевно, ті, книги котрих я час від часу перечитую. Серед них Габріель Гарсія Маркес, Михайло Булгаков, ну і, звісно, Ліна Костенко. Дуже мені подобаються Василь Шкляр, Оксана Забужко, Андрій Курков, Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Катерина Бабкіна. Із закарпатських – Іван Чендей, Михайло Томчаній, Андрій Любка, Оксана Луцишина, Вікторія Андрусів. А ще зовсім недавно відкрила для себе молодого талановитого ужгородського письменника Василя Лавера. Уже з нетерпінням чекаю, коли його перша книга побачить світ.
Як бібліотекар рекомендую до обов’язкового прочитання книги, що особливо вразили за останні півроку: Василь Шкляр «Чорне сонце», Євген Положій «Ілловайськ», Андрій Любка «Саудаде», Андрій Кокотюха «Червоний», Донна Тарт «Щиголь», Кирило Галушко «Майданний семестр».




–Закарпатці багато читають? Скільки відвідувачів буває в книгозбірні щодня?

–Порівняно з мешканцями інших областей, закарпатці, на жаль, читають значно менше. Власне, уся наша робота й побудована на тому, щоб цей показник змінити. Позитивну тенденцію вже бачу. Мені здається, що саме зараз якраз і формується культура читання не тільки в закарпатців, а й у всіх українців. Якщо звернутися до статистики, то кількість відвідувань бібліотеки коливається залежно від пори року. Логічно, що влітку користувачів набагато менше ніж в інші місяці. У середньому щодня бібліотеку відвідує від 500 читачів. Не можу оминути відвідування сайту. Тут показник нижчий – до 250 інтернет-користувачів на день. 

–Чим ще живе Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека імені Ф. Потушняка як творчий осередок? Над якими проектами працюєте?

–Одним із таких є бібліотечна служба «Виїзна бібліотечна допомога» спільно з ГО «Громадський центр соціальної допомоги населенню». Щомісяця ми обслуговуємо людей похилого віку в Ужгородському міському територіальному центрі, які за станом здоров’я не можуть ходити до бібліотеки. Привозимо їм книги й обмінюємо на вже прочитані. Ці люди – одні з наших найвдячніших читачів.
Також хочу згадати про ресурсно-інформаційний відділ «Вікно в Америку», в якому для користувачів бібліотеки діють чотири безкоштовні клуби з вивчення англійської мови. Ще наша бібліотека є співорганізатором щорічного міського книжкового фестивалю «Книга-Фест», а також займається потужною видавничою діяльністю. Щороку ми видаємо «Календар знаменних і пам’ятних дат», «Книгу року», «Закарпаття на сторінках преси», а також методичні матеріали на допомогу бібліотекам краю. Горда від того, що наша книгозбірня стала майданчиком для виступів відомих літературних зірок України, серед яких Оксана Забужко, Андрій Курков, Катерина Бабкіна, Євген Положій, Андрій Любка, Галина Крук, Галина Вдовиченко, Галина Пагутяк, Марія Матіос, Володимир Лис і багато інших. 




–Бачила, Ви з колегами були й на цьогорічному Форумі видавців у Львові. Що новенького для бібліотеки привезли?

–Завдяки відвідуванню Форуму видавців фонд нашої бібліотеки поповнився цікавими новинками. При купівлі книжок ми ставили акцент на наукову й науково-полярну літературу, мемуари та нон-фікшн. Тож обрали такі видання: «Українські жінки в горнилі модернізації» під загальною редакцією Оксани Кісь, Марко-Роберт Стех «Есеїстика у пошуках джерел», Антін Мухарський «Національна ідея модерної України», Озрен Кебо «Сараєво для початківців», Філ Найт «Взуття-буття», Джері К. Лайкер «Філософія Toyota. 14 принципів злагодженої команди», Нельсон Мандела «Довгий шлях до свободи» та Сьюзен Кейн «Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не може мовчати». Наразі всі ці книги проходять відповідну бібліотечну обробку і вже зовсім скоро надійдуть у відділ обслуговування. Про це ми повідомимо на нашій сторінці у мережі «Фейсбук».

–Учора, у переддень свята, бібліотека відзначила професійний день. Насичена анонсована програма виконана?

–Всеукраїнський день бібліотек відзначається 30 вересня. Цьогоріч цей день випав на суботу, тож ми святкували 29 вересня. Але оскільки 29 вересня – це річниця трагедії Бабиного Яру, ми не організовували гучне святкування. Проте програма й справді була насиченою: від безкоштовного запису до художніх виставок та презентації книги. Крім того, родзинкою всього заходу стала презентація відеоекскурсії бібліотекою.Зацікавив там один пункт – прощення боржників. Насправді всі неповернені книги цього дня списали?

–Звісно, списали. Ми і протягом року дуже лояльно ставимося до наших боржників, не обкладаємо їх штрафами, а навпаки телефонуємо їм і в такому режимі продовжуємо термін абонементу. Акція «Прощення гріхів» створена для тих, хто ще сумнівається в нашій доброті й відкритості. Намагаємося різними методами сприяти пропаганді, популяризації читання і відвідування бібліотеки.

–І наостанок – побажання та плани. Поділіться, чим дивуватиме закарпатців обласна книгозбірня найближчим часом? 

–У жовтні для відвідувачів бібліотеки плануємо зіркові зустрічі. У нас гостюватимуть Остап Дроздов та Ірина Мацко, які презентують свої нові книги. Ближче до зими до нас завітає Макс Кідрук. Часто наголошую й рекомендую всім охочим підписатися на нашу сторінку у «Фейсбуці», щоб не пропустити анонси й стежити за подіями, які ми організовуємо. 
З нагоди Всеукраїнського дня бібліотек я хочу привітати всіх, хто причетний до книги, – читачів, бібліотекарів, письменників, видавців, редакторів, ілюстраторів та інших, побажати багато якісних та цікавих книг у житті. Тим, хто ще не знайшов себе у читанні, бажаю натрапити на ту книжку, із якої розпочнеться неймовірно захоплива подорож у літературу. А читачам Вашого видання бажаю гарного настрою, приємних миттєвостей та добра!

Юлія МЕДЮХ,
Закарпатський кореспондент