Наші у Єгипті: "Маріко! Не позирай тулько на бедуїну! Уже сся уддала, ще одного чоловіка хочеш?"

Журналістка газети «Неділя Закарпатські новини» побувала у країні сфінксів та гарячого сонця і вирішила поділитися з читачами захоплюючою історією подорожі, тим більше що вражень від поїздки залишилося дуже багато.
Ніл менший за Тису
Стародавні єгиптяни називали свою країну «Кемет» — тобто «Чорноземна», або «Чорна». Ця назва походила від кольору родючих ґрунтів у нижньому басейні річки Ніл. Зараз вона виглядає, як суцільні піски. І вже з літака видно, наскільки земля  жовта або світло-коричнева. Та ні в якому разі не чорна.
Найбільшим і першим розчаруванням був Ніл. Нас зі школи вчили, що це – величезна річка, заселена крокодилами.
Насправді ніяких крокодилів там і близько немає, та й від колишньої величі водяної артерії залишилося небагато. Ніл у багатьох місцях навіть менший за Тису і дуже брудний. Набагато брудніший за закарпатські ріки. Тож наша природа – справжній рай у порівнянні з єгипетським гарячим пеклом.
У нас дійсно помірний клімат, є де сховатися від пекучого сонця. А там – великі пустелі, а в смердючу воду  Ніла наважаться залізти хіба що екстремали.
Піраміди
Бути в Єгипті і не бачити піраміди – все одно, що бути в Парижі й не піднятися на Ейфелеву вежу. Знаменитий комплекс знаходиться в 25 км від центру Каїра. Він складається з трьох великих, кількох малих пірамід, Сфінкса, храмів та гробниць.
Їхня велич вражає. Самі гіди наввипередки розповідають, що будували піраміди не люди, а інопланетяни. Принаймні, і нам, і нашим знайомим із Польщі розповідали саме таку історію. У це більшість туристів вірять, адже якщо подивитися зблизька, з яких каменів зведено гробниці, то дійсно важко повірити, що люди кілька тисячоліть тому могли підняти такі брили на таку висоту. Це не просто камені, а шматки матеріалу величиною кожен майже як кімната середнього розміру. Зовні піраміди колись давно були вкриті облицювальним шаром покриття, але час його зруйнував, тож тепер матеріал залишився лише на верхівках.
Фотографувати у пірамідах не можна, як і самого Сфінкса. Спуститись у гробниці серед наших бажаючих виявилося не так уже й багато. Чомусь більшість боялися загадкового прокляття, про яке свого часу писали багато європейських видань.
Але подивитись на могутні пам’ятники історії усе ж варто.
Всередині темно, повітря важке, коридори довгі. Вражає сама атмосфера. Кажуть, що знайдено ще багато прихованих кімнат.
Цікаво, що кожна мумія знаходилась у трьох золотих саркофагах. Чому золотих? Адже вони більші за шафу купе, тож треба уявити,  скільки дорогоцінного металу пішло на все це. Невже фараони були настільки багатими, що мали таку неймовірну кількість тонн благородного металу? Відгадка таємниці насправді проста, як і все геніальне. Просто тоді, коли проводились поховання, золото було майже єдиним доступним матеріалом. Тоді не працювали ще металургійні заводи, як зараз, не вироблявся алюміній, цинк, нікель та інші сучасні сплави заліза.

Крім того, ще одна деталь варта уваги. Виявляється, нутрощі фараонів не викидали, не згодовували тваринам, не закопували в землю… а також ховали в піраміди, але вони знаходились окремо від тіла, у інших золотих скриньках, схожих на наші відра.
Загалом екскурсія до єгипетських пірамід дуже довга та виснажлива, особливо зважаючи на 50-градусну спеку. До кінця дня більшості з нас було зовсім не цікаво, який там фараон коли правив.
Єдиний, хто дійсно захоплює, це Тутанхамон — молодий фараон Нового царства, що помер у дуже ранньому віці. Вважається, що на момент смерті йому виповнилось 18 років. Така рання загибель протягом тривалого часу розцінювалась як неприродна смерть.  Однак нові дослідження, проведені в 2005 р., відкрили нові секрети: стало відомо, що юнак пішов із життя через відкритий перелом ноги.
Загалом від пірамід враження двояке. Вони настільки розрекламовані, що хочеться побачити щось неймовірне. Але вражає передусім їхня величина, не більше.
У Каїрському ж музеї, навпаки, можна поринути  в атмосферу стародавнього Єгипту і побачити набагато більше цікавих експонатів, золоті маски і саркофаги фараонів і багато чого ще.

Священні і несвященні тварини 
У Гізі розквітає бізнес із верблюдами. Бідні єгиптяни живуть саме з цього. Із ними можна домовитися сфотографуватися верхи на горбатій тварині за 30-50 центів. Це – небагато. І вони дотримуються слова. Але далі починається найцікавіше…. Аби злізти з верблюда, треба заплатити додатково! Ціна може бути різною. Від 10 доларів. Деколи вимагають навіть 50. Якщо туристи відмовляються платити, нещасний горбань возитиме їх верхи і півгодини, і більше, поки вершник не заплатить.
Так само там продають багато сувенірів. Найбільшим попитом користуються скарабеї. Колись там ця комаха вважалася священною, хоча насправді живиться виключно гноєм. що в ній такого святого – зрозуміти важко. Утім стародавні єгиптяни в цій поведінці вбачали прообраз руху Сонця — світила, якому вони поклонялися найбільше. Тому цього жука зображували на гробницях та на фресках, а тепер у формі скарабея виготовляють печатки, амулети, магічні предмети й прикраси.
Собак у Єгипті небагато, принаймні, нам поталанило лише раз побачити чоловіка, що вигулював свого фараончика. Загалом фараонові собаки – чисто єгипетська порода. Вони – коричнево-руді, під колір піску і дуже короткошерсті. Очевидно, наші кудлаті чотирилапі у такій спеці б не вижили.
А от кішок там справжні безліч. Їх не стерилізують. Кошенят не топлять, їх люблять, бо вони знищують гризунів. Найбільше нам доводилось бачити не граційних сфінксів, а єгипетських мао. Вони всюди, наче в нас безпородні хвостаті й вусаті. Ці тварини в Єгипті священні. Їм хоч і не поклоняються, але вони вважаються найкращими санітарами. Тож котів утримують і в готелях, і в офісах, і в магазинах, і вдома. Вони дуже ручні і охоче приймають їжу в туристів.
Маша! Ти – Раша?
Релігією Єгипту є іслам. При чому він там кількох видів. Це виявляється в тому, як одягаються жінки. Загалом представниці слабкої статі там майже безправні. Дівчину можуть продати за коня, який у Єгипті цінується набагато більше за жінку. Звісно, оборудки проводяться неофіційно. Та все ж, жінкам тут можна виходити на вулиці лише в паранджі. Отже, представники першого виду релігії гуляють містом лише з покритою головою у звичайному, але не вульгарному одязі. Це називається хіджаб, або кімар. Другого – у довгій чорній до землі одежі, схожій на наше вбрання монашок, і в чадрі, при цьому обличчя в них відкрите. А от третій вид ісламу повністю перетворює жінок на безправних. Вони одягають  таку паранджу, що відкритими залишаються лише очі, і то в декого на прорізі пришита сіточка, аби видно було перед собою дорогу.
Говорити з цими жінками, навіть знаючи мову, незнайомцям не можна… навіть представникам власної статі, не те що чоловікам. А от зате з нашими єгиптяни можуть досхочу натішитись.
Вони непогано вивчили англійську та російську. І коли наші дівчата у шортах чи коротких  спідницях з’являються у місті, за ними часто гукають: «Маша!», «Наташа!».
Заради безкоштовного сексу гарячі араби обіцяють їм дістати зорі з неба та засипають компліментами. І часто домагаються свого. За словами екскурсоводів, найчастіше єгиптяни полюють за росіянками, українками та полячками. При цьому кажуть, що найлегше впізнати росіянок, бо вони сильно нафарбовані. Українки теж не дуже від них відстають. А от полячки менше користуються косметикою, макіяж у них майже непомітний.
Загалом у Єгипті існує дивний звичай. Там вважається, що торкнутися білої людини – на щастя. Тож можна лише уявити, яким для них щастям тоді є близькість із білошкірою жінкою.
Маріко! Не позирай тулько на бедуїну! Уже сся уддала, ще одного чоловіка хочеш?
Закарпатців у Єгипті влітку досить багато. Впізнати їх можна зазвичай за манерою поведінки, що виявляється у дуже голосній розмові на місцевому діалекті.
Їдуть туди і закохані пари, і родини з дітьми, і матері з дочками.
Кілька цікавих випадків змусили нас засоромитись, що це – наші земляки.
Перший з них трапився прямо в день приїзду.
Десятилітня дівчинка відпочивала в Каїрі з бабусею. Випадково дитина розбила у фойє вазу. Потрібно було після неприємного випадку – сплатити штраф. Персонал поводився культурно і пояснював літній жінці, що це не трагедія. Але закарпатка зчинила справжній скандал, платити вона не хотіла, хоч сума була невеликою – всього кілька доларів. Натомість вона влаштувала справжню каторгу дитині. Прямо при всіх почала її смикати за волосся і відчитувати: «Ти – дура! Ти така неуважна, як отиць ти! Ти – одні убитки!» – щосили кричала жінка років 65.
Дівчинка плакала. Але мовчала. На шум прибігла охорона. Із номерів повиходили люди. Німці пропонували одразу викликати поліцію і заарештувати домашнього тирана, мовляв, вона знущається над неповнолітньою.
Наші ж земляки одразу стали на захист бабусі і допомагали їй сваритися з дівчиною-адміністратром, яка розгублено дивилася на все це шоу. Закінчилося все тим, що стара таки сплатила штраф і піднялася в свій номер.
Інший випадок також змусив нас червоніти за закарпатців. Під час поїздки в Гізу до нас підійшли араби, які пропонували купити сувеніри. Між нами була старша жінка з дочкою. Дівчина роздивлялася товар і почала фліртувати з єгиптянином. Коли мати, яка перед тим слухала розповідь екскурсовода, збагнула, що її доросла донька вже протягом кількох хвилин люб’язно про щось щебече з арабом, зчинила ґвалт.
«Маріко! – кричала вона. – Не позерай тулько на сих бедуїну! Ти що, курва якась? Уже сся уддала! Що, ще одного чоловіка хочеш? Або маєш дяку сьому десятов жонов стати?»
Тішило тільки те, що цю розмову на підвищених тонах мало хто зрозумів. Було соромно й за те, що в готелі багато хто з наших напивався (хоча в Єгипті вживання спиртного фактично заборонене), поводячись при цьому не зовсім пристойно і дістаючи персонал дивними забаганками.
Мушлі та корали  під охороною
Кількаденний відпочинок пролетів дуже швидко. Тож невдовзі настав час збиратися додому. Хотілося купити багато сувенірів для близьких і неодмінно прихопити трохи Червоного моря – ракушок, які тут дуже гарні. Але друзі з Угорщини, які відпочивають у Єгипті щороку, попередили, що в аеропорті митники дуже ретельно перевіряють туристів, а вивозити з країни мушлі та корали категорично заборонено. У них таким чином охороняють Червоне море.
Справді, після паспортного контролю кожного гостя перевіряють чимось, схожим на наші металодетектори. При цьому навіть якщо заховати крихітну черепашку в білизну, прилад видаватиме характерні звуки. У такому разі доведеться повністю роздягнутись. Щоправда, жінок тут перевіряють лише жінки, а чоловіків – лише чоловіки. Утім якщо митники виявили щось заборонене, перекидають абсолютно все, що є у валізах. Ритимуться безжально, а знову спаковувати речі доведеться вам. Тому вивезти природну цінність не вдасться аж ніяк.
Також тут існує заборона вивезення предметів старовини. Тому, купуючи антикварні вироби, вимагайте у продавця сертифікат про те, що цей товар не має історичної цінності.
Загалом цікавого в Єгипті багато. Але додому хочеться все одно. Тож, купивши в настирливих арабів кілька пластмасових пірамідок за долар, прямуємо до літака. Час повертатися в Україну.
http://zakarpatpost.net/