Не відбути, а "відгудіти": секрети та традиції закарпатських весіль від Михайла Карпенка

Про закарпатські весілля ходять легенди не лише по всій області, але й по країні. Подейкують, що до весілля молодята з усією родиною готуються понад рік, запрошують по 200-300 гостей та витрачають купу грошей, які відкладали спеціально до свята багато років. А ще весілля на Закарпатті славляться цікавими та подекуди дивними традиціями, які мають свої відмінності чи не в кожному районі області. Десь святкувати починають ще у четвер, а десь готують на сам вечір понад 10 гарячих страв... Про оригільнальності, відмінності та речі на весіллі, які на перший погляд дивують, ми говорили з відомим у Закарпатті гумористом, ведучим Михайлом Карпенком. 

Далі - пряма мова.




Основні особливості

Те, що ми так круто географічно розташовані, що нас оточують з різних боків різні країни, вплинуло майже на все у нашому краї, і в тому числі, на весільну сферу. Весілля в кожному районі області, а інколи навіть в кожному селі одного району може дуже відрізнятися традиціями. Наприклад, в одному селі основною умовою організації є те, що на святі мусить бути 400-500 гостей, а в іншому нормально, коли на весілля приходить всього кілька десятків гостей. 

Також у декотрих села весілля розпочинають не з ранку суботи, а за 2 чи 3 дні. У четвер вже починаються якісь традиційні обради, у п`ятницю також, а в суботу і в неділю - саме святкування. Тобто загалом весілля може тривати 4 дні. Закарпатські весілля переважно веселі, проте буває по-різному. Інколи буває, що ми приїжджаємо неа весілля на Тячівщині і там 500 гостей, а вони всі сидять, ніби на концерті симфонічного оркестру. Але все це триває до того моменту, поки музиканти не почнуть грати коломийки, тому що на Тячівщині під коломийки можуть спокійно без перерви танцювати 2-3 години підряд і не втомлюватися взагалі. Також буває, що ми приїжджаємо на весілля в Мукачево, де всього лише 30-40 гостей, збираються люди із різних куточків, які дуже давно не бачилися, вони щасливі і разом створюють неймовірно емоційний вечір. Тобто настрій вечору насамперед залежить від людей, які присутні на весіллі. 

Оригінальні традиції

На Міжгірщині і на Тячівщині весільні обради починають виконувати ще в четвер чи п`ятницю, а в саму суботу традиції також починаються із самого ранку. Тобто не так, як у нас в Ужгороді, із викупу нареченої, а зі збору барвінку, приходу нареченого до нареченої чи інших речей. Воно буває по-різному, і часто традиції можуть бути своїми навіть у кожній сім`ї. 

Постійно ми стикаємося з тим, що вже у ресторані, молодих і гостей зустрічають не так, як на традиційному українському весіллі, з караваєм, а із колачем. Це виглядає так: два високі і кремезні чуваки тримають цей колач (Прим.ред: від короваю відрізняється тим, що має в середині отвір, тобто виглядає як великий бублик:)), а молодята разом із кумами повнинні тричі проходити під цим колачем, а на третій раз, коли вони проходять, неодружені чоловіки мають спробувати розламати це колач головою. Не подумай, що я вигадую, чи що це було так років 300-400 тому. І зараз таке існує, і люди досі успішно із цим справляються і хочуть бачити цю традицію на своєму весіллі. 

Одного разу ми проводили весілля для гостей із Хмельниччини, і у них була така традиція, що потрібно було піднімати лавочку. Тобто молодий разом із дружбами, мали піднімати лавицю на якій сиділа теща і кілька хвилин її так втримати. Коли ми приїжджаємо на весілля у якесь віддалене село, то я вже нічому не дивуюся. Часто люди починають - "а у нас в селі ще так заведено...", і тоді розумієш, що смішно тобі чи ні, але мусиш цього дотримуватися. 

Гостина

Зазвичай на весіллях, вже під час самого застілля, є 4 видачі гарячих страв, однак на Хустщині чи на Тячівщині їх може бути й 10 чи 12. Я ніколи не забуду той момент, як у четвертій годині ночі до нас підійшли і сказали: " у нас буде ще одна видача". А я дивлюся на ті "залишки" людей, що в залі і думаю - для кого? Столи і так валяться від їжі, це вже ніхто ніколи не з`їсть. Але людям важливі традиції. Називається ця традиція "молодичина вечеря". Тобто після всіх обов`язкових моментів, коли їй вже зняли фату й одягли хустку і вона вже повноцінна дружина, це вважається ніби перша її вечеря, яку колись давно насправді готувала наречена, однак зараз це просто так називається, а готують її кухарі. 

"Молодичина вечеря" буває різною. Одного разу ми навіть подумали, що були на весіллі у папуасів... (Прим. ред.: сміється). Питаю: а яка страва буде? Нам відповідають, що буде півень. Словом, вони взяли півня, засмажили його у духовці і зробили з нього опудало. Тобто зробили з нього таку стоячу фігуру, очі з оливок, гребінець з перця, цигарка.... А виносили цю страву не офіціанти, а куми. Далі кожен із гостей мав взяти для себе частинку цієї страви. Виглядало це, скажімо, незвично.:)

А ще стравою "молодичиної вечері" одного разу були пельмені. Знаєш, коли під час весілля весь вечір виносять різні вишукані страви, адже за останні роки у нас кухня дуже змінилася, і коли в кінці після всієї цієї суміші французьких та італійських страв виносять пельмені, звичайні пельмені, і ... люди їм найбільше раді. 

Відмова від традицій

Зараз вже чимало молодих пар стараються відходити від такого традиційного весілля. Їм хочеться чогось простішого, якихось гарних спокійних європейських традицій. Таке весілля зазвичай обирають молодята, які вже трохи старші. Старші не в плані віку, а ті, які вже пожили якийсь час разом, самі відкладали собі на весілля і вони незалежні від батьків. Якось так виходить, що зараз в основному лобіюють проведення цих традицій саме батьки, і коли молодята залежні фінансово від батьків, вони зобов`язувані прислуховуватися до якихось батьківських прохань. А коли молодята самі все організовують, вони дуже просто від цього всі відмовляються і просять просто круту вечірку. Відсотків 20-30 таких весіль є. Вони, як правило, завжди менші, десь до 100 осіб. В такому випадку із традицій залишається все ж кидання букету нареченої, перший танець і розрізання весільного торту. 

Ми вже зрозуміли, що весільні традиції в області можуть бути дуже різноманітними, а дехто взагалі намагається від них відійти, однак зараз у послідовному порядку спробуємо перерахувати основні традиційні моменти закарпатського весілля.


1. Ранковий викуп нареченої та благословіння батьків. Ці традиції присутні майже на кожному закарпатському весіллі. Часто ось ці конкурси під час викупів дуже примітивні і всі це прекрасно розуміють. Та й зранку працювати із людьми буває дуже складно, тому зараз ми відразу попереджаємо наших наречених, що проводимо лише вечірню частину весілля, і не проводимо ранкових викупів, однак раніше ми займалися і цим. Але вони надалі в селах постійно проводяться, та й не лише в селах. 

2. Зустріч батьків та молодят перед рестораном. Як правило, наречених зустрічають перед рестораном з караваєм. це все триває всього кілька хвилин. 

3. Молитва перед вечерею. Після того, як всі сідають за святковий стіл, обов`язковою є молитва. Буває, що молодята не дуже хочуть зберігати цю традицію, але для того, аби на самому вечорі ніі в кого з гостей чи родичів не виникало питань чи заперечень, наречені погоджуються її залишити.

4. Перший танець. Бувало, що наречені відмовлялися від першого танцю, бо не люблять танцювати. Але це вкрай поодинокі випадки. Інколи буває, що для першого танцю вибирають якусь дуже смішну композицію. Ми завжди пропрацьовуємо цей момент із нареченими, адже це дуже важливо. Буває смішно, коли молоді можуть обрати якусь ліричну пісню про трагічне кохання англійською і не розуміють про що у ній ідеться. Це якось зовсім недоречно для весілля. До речі, не один раз ми були на весіллях, де наречені танцювали перший танець під... шансон. Але десь я це розумію, адже пісня для першого танцю має справді бути піснею цієї пари, вона має подобатися їм обом. Дуже смішно, коли молоді намагаються поставити танець. Я в цей час завжди дивлюся лише на молодого, який просто танцює з думкою - "нащо я на це повівся??" Є дві категорії наречених: одні не хочуть танцювати, а інші - дуже не хочуть танцювати, бо в них не виходить це робити. У нас навіть бували 2 випадки, коли у наречених не виходило відтанцювати правильно всі рухи поставленого танцю і вони починали сваритися прямо перед усіма гостями. Одного разу нам вдалося вирішити конфлікт, і наречені почали танцювати ще раз. 

5. Викрадення нареченої. Часто з молодятами при першій зустрічі обговорюємо те, чи будуть на весіллі викрадати молоду. І найчастіше наречена каже, що вона не хоче. Однак серед гостей на святі завжди знайдеться той, хто захоче це зробити. Ми завжди добре контролюємо цей процес. Наприклад, слідкуємо, аби наречену справді нікуди не повезли, аби момент викрадення тривав не довше півгодини тощо. А далі влаштовуємо конкурси. 

6. Танець молодої. Найдовший танець молодої, який я бачив тривав півтори години. Фішка в тому, що коли це тячівське весілля, то гостям важливо потанцювати якомога довше з молодою, а не кинути більше грошей. Тому вони якусь суму розбивають на декілька купюр, і постійно доплачують. Одна людина може так танцювати 4-5 хвилин... Тоді це затягується, особливо коли в тебе на весіллі 300-400 осіб. Стосовно музики для танцю: є традиційна пісня для цього танка - "Най ся пан Бог радує", однак ми стараємося обирати якусь композицію для кожного гостя окремо. Під час весілля ми вже з людьми знайомимося і приблизно знаємо, що ось цей хлопець звідти, а той любить - таке, тому на ходу підбираємо для них композицію. І так воно краще виходить, драйвовіше. Після танцю молодої зазвичай розрізають весільний торт. 

7. Знімання фати. Найчастіше фату нареченій знімає її мама, а мама молодого одягає їй хусточку. Це фактично і є цим символічним переходом із однієї сім`ї в іншу. Тобто мама нареченої віддає свою доньку, а інша мама її приймає. Інколи буває, що фату знімає і надягає хустку своїй дружині сам молодий. А буває, що наречені не вдягають фату взагалі, тому цієї традиції просто немає. 

8. Танок із фатою. Після того, як нареченій зняли фату, вона танцює танок із незаміжніми дівчатами під композицію "Горіла сосна, палала". Інколи цей танок танцють лише незаміжні дівчата, а інколи - й хлопці. 

9. Кидання букету. Далі незаміжні дівчата стають в рядочок, а наречена кидає весільний букет. Всі знають цю традицію і на вона присутня на кожному весіллі. 

Після цього офіційна частина весілля закінчується і починається просто танцювальна й весела частина, де гості, не рідко, гуляють до самого рана!

Ольга Беца, Закарпатський Кореспондент