Наче підковою оповита Свалява гірськими хребтами

Це воістину живописна долина на березі річки Латориця. Місто з чарівно прекрасними курортними околицями, вважають своєрідною візиткою одного з найпривабливіших куточків України – Закарпаття.
Ця благодатна територія у всі часи була надійним прихистком для людини: сюди з півдня легко проникає сонечко, в долину збігаються бурхливі кришталеві потічки, а свіже повітря насичене духом лісів.
Казкова природа і помірний клімат створювали прекрасні умови для повноцінного життя та формування поселень.
Наче підковою оповита Свалява гірськими хребтами, над якими з півночі, зачіпаючи хмари, піднісся маєстатний Стой, висота якого сягає 1677 м. Це саме він береже Сваляву від швидких, уривчастих вітрів…
Кажуть, що дуже давно у цих місцях жив красень на ім’я Стой і був він безмежно закоханий у дівчину Сваляву. Вони милувалися одне одним, як місяць милується зорями, як трави милуються квітами. У лагідних голубих очах Стоя відбивалися карі очі Сваляви. Вже усі довкола гомоніли про весілля, яке б мало поєднати цю гарну пару навіки. Та руки прекрасної Сваляви почав просити багатий і жадібний торговець Кук. Він обіцяв, що зробить її найгарнішою у світі, що засипле її усю дорогоцінним камінням та одягне у найдорожчі шовкові шати. Але серце дівчини належало мужньому і доброму Стою. Умовляння Кука не давали жодного результату, його охопила злість і ненависть до Стоя, така сильна, що він вирішив покінчити з ним.
За місяць часу у якоїсь старої відьми, що жила у краю туманів та дощів, він купив зілля, заварив його і під видом вина, мовляв, задля примирення і для доброї розмови, дав його випити Стою. Недопивши й половини парубок обома руками обхопив голову, яка просто почала розколюватися від страшного болю; ледве переставляючи ноги він пішов у напрямку лісу, потім упав і вже ніколи не підвівся. На тому місці утворилася височенна гора. Дізнавшись про це Свалява випила до кінця злого зілля і в ту ж мить перетворилася на ластівку. Здійнявши крильця полетіла до свого Стоя. А він безмовно дивився на маленьку пташину і плакав. Його сльози стікали по холодному камінні, утворюючи внизу джерельце зі соленою водою…
А нерозумний Кук почав шкодувати про скоєне, та було пізно. Від жалю та розпачу і він перетворився на гору, що правда не таку високу як Стой…
З тих пір і захищає гора Стой свою пташину Сваляву від холодних вітрів.
З часом невеличке поселення виросло у місто, а розповіді про його красу і джерела з цілющою водою облетіли весь світ. До речі, тут варто зазначити, що в перекладі з англійської Свалява означає ластівка. Ось так!
Цей край багатий на різні оповідки та легенди, яких місцеві люди знають дуже багато. Ой, як же мені захотілося оглянути якомога більше, щоб насолодитися і відчути себе часткою природи. Найціннішим скарбом околиць Сваляви цілком справедливо вважають воду, яка багата мінералами, солями. Виявляється, що геологічний вік мінеральних вод Свалявщини становить 65 мільйонів років. Наче у замурованій коморі півтора мільйона років тому у величезних розколинах почала збиратися вода, як результат процесів творення гір. Вона тисячоліттями багатилася силами природи. Тут кажуть так, з будь-якого джерела можна напитися води і вся вона цілюща!
Тепер легко можна пояснити іще одну із версій найменування міста. Адже, етимологія назви Свалява походить від слов’янського кореня «сіль» (Зольва, Солява, Сольва). Давно-давно тут, біля річок Свалявки і Латориці, був перевалочний пункт, звідки сіль доставлялась із Солотвина у різні країни.
Ну що ж, хтось хоче активно відпочивати і піти в похід, а хтось підлікуватися. Тут є де зупинитися і є з чого обирати. А на базі родовищ мінеральних вод працюють відомі санаторії: «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка Полонини», реабілітаційний центр «Професіонал», оздоровниця «Кришталеве джерело», «Квасний потік».
А от туристичні послуги надають бізнес клуб „ У Тараса”, мотель „Фортуна”, пансіонат „ Латориця”, мотель „ У Ґазди”.
Кому – як, а мені до вподоби активний відпочинок і дуже вже манить гора, оспівана в легенді, а оскількиСтой, або ще кажуть Стій є найвищою вершиною, то саме звідти і відкривається найкраща панорама.
Якщо у таку мандрівку вирушаєте вперше краще скористатися допомогою досвідчених гідів-провідників, що ми і зробили.
За довгі роки мандрівок сформувалася цілком добротна стежка до самої гори, яку можна здолати приблизно за 6 годин. Маршрут до гори Стой проходить через гору Великий Верх. Її висота 1598 метрів. Це неймовірний пейзаж: різноманітні дрібні кущики, духмяні трави встеляють схили гір; ще небачені квіти вражають. Час на дорогу від одної гори до другої займає приблизно дві години. Рухаємося стежиною, що проходить строго по вершині хребта. Двічі на відстані приблизно 500 і 1000 метрів від гори Великий Верх хребет круто йде до низу і різко піднімається на звичні висоти 1500 – 1550 метрів. Останній відрізок шляху доволі крутий. Але ж ціль вже так близько! І ось ми на горі… З вершини відкривається невимовно чарівна панорама лісових масивів і вершин Полонинсько-Боржавського хребта. В липні на його схилах достигає чорниця, а в серпні-вересні брусниця. Переповнює відчуття польоту птахи і якийсь запаморочливий солодкий стан – повна свобода, безмежний простір і вітер, вітер, який лише тут, у вишині може вільно літати.
Повірте, необов’язково їхати кудись за кордон, шукати Баден-Баден, витративши час та заощадження на виготовлення візи. Завітайте у край сонця і цілющих джерел. Щастя, як правило, завжди поруч!
Автор: Люба Смереканич скачать dle 11.3