На Свалявщині функціонує патріотичний маршрут з цукерками та гуморесками (фото)
- 6-10-2017, 22:00
- Свалявщина / Суспільство
- 0
- 263
Таки уміє розважати пасажирів Михайло Стретович, який не тільки гуморески, байки, сміховинки декламує, на державні свята вишиванку одягає, пасажирів “ірисами” пригощає, жінкам у спеку віяла подає, але й щорання свій робочий день із Гімну України зачинає…
– Виконаю цю славетну пісню – аж легше на душі стає, – розпочинає нашу бесіду цей приязний і зичливий свалявчанин. – Усіх закликаю до цього патріотичного вчинку. Та ще й кожного дня, а не від випадку до випадку…
Звісно, Гімн співає зранку. А гуморина з його вуст звучить не під час їзди, а на кінцевих зупинках, зокрема, у Сваляві чи в “Сонячному Закарпатті”. Водій добре правила дорожні знає та найперше про безпеку громадян дбає. Саме цим патріотичним маршрутом щоденно їздить рейсовий автобус із логотипом “Глазовий”, за кермом якого 60-річний пан Стретович. Багато хто уже встиг звернути увагу на цього колоритного водія, навіть далеко за Карпатами. З ним радісно, цікаво подорожувати, бо прекрасно уміє словом челядь забавляти.
Пасажири, займаючи у салоні свої місця, уважно слухали гуморески відомого українського поета Павла Глазового у виконанні полянського водія. Настільки артистично, вміло та з акцентами читав твори метра вітчизняного гумору, що перехотілося навіть їхати. Але перед тим, як вирушити у рейс, виконав Гімн України – невимовне почуття патріотизму заполонило серця усіх, хто зібрався подорожувати цим автобусом. Дехто припіднявся і на серце праву руку приклав, кілька чоловік навіть останній куплет головної пісні рідної країни в унісон із ним проспівали…
Не повірите, але цьому співу пасажири навіть зааплодували. Свідки унікального свалявського сюжету повезуть з собою додому не тільки яскравий “концерт”, але якнайкращі та найщиріші враження. Аби свалявська поїздка не стерлася у пам‘яті, його фотографували та на відео знімали. Це на потім, аби на порталах Всемережжя розтиражувати. Не завжди та не всюди почуєш-побачиш, як водій іменного автобусу читає Глазового, виконує Гімн та закликає інших поважати цю найголовнішу пісню Україну.
Не без гордості розповідає: “Увечері, лягаючи спати, молюся Богу, а ранком, сідаючи за баранку, славлю рідну країну!”
Необхідно сказати, що пан Михайло, як істинний українець, має чудовий голос. Відтак чоловік “розкрив карти”, мовляв, за професією будівельник, десятиліттями працював на крані. Робота важка, відповідальна, яка вимагає уважності та пильності. Між іншим, так само у цій галузі трудилася дружина, яка також уже на пенсії. Родом шанувальник поезії Павла Глазового аж із Полісся, а на Закарпаття з Житомирщини переїхав досить давно. Відтоді сім‘я мешкає у “Сонячному Закарпатті”. Діти дорослими стали, син також із батьком їздить на цьому маршрутному автобусі.
– Обидва чоловіки високої культури, повсякчас дбають, аби в салоні панував порядок, було завжди чисто і охайно, щоби ніхто не галасував, не курив, не смітив, – розповідає про декламатора мешканка Голубиного пані Ганна. – Без перебільшення, спілкуючись зі Стретовичем, отримуєш духовну насолоду, одразу ж настрій піднімається, одним словом, двері робочого кабінету відкриваєш у мажорному настрої. Така поїздка заряджає позитивом на увесь день.
Не стримавшись, поцікавився прізвищем творчого водія та пообіцяв, що напишу про нього статтю. Назвавшись Стретовичем, його одразу ж запитали, ким йому доводиться відомий український політик, депутат ВРУ кількох скликань, професор-юрист пан Володимир. – Земляком, і більше ніким,– відповів свалявський водій-однофамілець. Невдовзі додав, що обидва житомиряни та є свідомими патріотами України. Пан Михайло залюбки розказав чимало цікавих та зі смішним присмаком історій, поділився міркуваннями, як пасажири відносяться до його гуморного характеру, анекдотів тощо. Найчастіше дякують, тиснуть руку, бува, що “на каву” здачу залишають.
Я усе ретельно фіксував, аби про цього “щирого українця” з артистичними даними і насправді читачам розказати. Отож, маючи “у запасі” кілька хвилин до відправки, ввічливий водій пройшовся навіть по салону, аби для увиразнення тону посилити ті чи інші віршовані місця. Тримаючи у руках подарунковий фоліантик Глазового, тішився, що людям подобаються такі його атракції, а журналісти пишуть про нього інформації. Зізнався: нещодавно жінка, що відпочивала у одному з санаторіїв, прощаючись на залізничному вокзалі, пообіцяла надіслати книжку П. Глазового. Слова свого дотримала, і вже за кілька днів на телефон пана Михайла надійшла есемеска, аби навідався на “Нову пошту”. Виявилося, що там його чекав оплачений пакунок. Розгорнувши, всередині побачив книжку гуморесок відомого українського поета. Цю історію розповідає усім, нею мовби підкреслює, якими люди є безкорисливими, як шанують його та слово українського гумориста.
Аби подарувати гарний настрій пасажирам, водій не тільки декламує творчість улюбленого поета-сміхотворця, але й сам досхочу жартує, вигадує інші цікаві байки тощо. Переконаний, шо після поїздок автобусом “Свалява – “Сонячне Закарпаття” нарід стає спокійнішим, добрішим, сердечнішим, людянішим. Згадалося, як у День Незалежності водій у вишиванці пасажирів пригощав цукерками, щиро вітав їх із цим величним святом, а панянкам навіть руки цілував. Сипле жартами й тоді, коли автобус стоїть перед світлофром на залізничному переїзді. А ще грає іронічними словами, каламбурить, якщо хтось попросить зупинити на вимогу. Хоча гальмує всім, кому та де необхідно. Люди знають, що є зупинки “Береги”, “Білі берези”, “Центр”, “Ведмежа послуга” (у Голубиному), санаторій “Квітка полонини”, “Солочин”, “Сузір‘я Карпат” тощо. Про кожну може розповісти цікаву історію. У жару подає жінкам махалки (віяла), які десятками возить із собою. Кожен пасажир отримує від Стретовича візитку, на якій схема траси, якої возитть пасажирів із Сваляви до “Сонячного Закарпаття”.
Михайло Стретович – водій-улюбленець, дотепник, гуморист, має веселий характер, добру вдачу. А ще колишній кранівник дарує подорожуючим позитивні емоції, розповідає нові вірші, тости, привітання, анекдоти, скоромовки тощо. Намається жити патріотично, бо так на білому світі краще усім…
Михайло СИНЬООКИЙ для Groza-news