Мажорний настрій гірської Тибави творили діти з митрополитом Феодором
- 26-07-2018, 15:30
- Свалявщина / Суспільство
- 0
- 319
Найперше живописному, гарному селу Свалявщини у липні місяці додавали світлого, радісного ладу-тонусу десятиденна «дислокація» духовно-просвітницького табору «Камо грядеши» та приїзд у православний храм цього населеного пункту із одночасними відвідинами позашкільного закладу відпочинку керуючого Мукачівською православною єпархією УПЦ, Високопреосвященнішого митрополита Феодора.
І насправді, таке може хіба-що тільки приснитися: отримавши сан митрополита, до якого щойно возвів його Предстоятель Української православної церкви, Блаженніший Онуфрій, владика Мукачівської єпархії Феодор перший свій візит здійснив на Свалявщину, у Тибаву, що гордо розкинулася у долонях величної гори Стій. У сільському храмі того дня не було де яблуку впасти – усі хотіли стояти поближче біля цього духівника, помолитися Всевишньому разом із ним, почути, зрештою, його авторитетно-божественний голос. До того ж цієї мрією пройнялися іще майже 70 дітей віком від 7 до 14 років із наставниками, для яких прагнення побути у епіцентрі такої унікальної події значило заспівати Богу зі своїм авторитетним духовним захисником, який завітав сюди заради них. Та й зустрічали митрополита при вході до церкви радо й із квітами, з ласкавими усмішками, із добрими серцями й хлібом-сіллю, даруючи йому найкращі слова-гратуляції. Залюбки до цього історично-пам‘ятного заходу долучилася також голова районної ради Мирослава Ливч, інші відомі особи єпархії, Свалявщини й Тибави.
Наразі підкреслимо: у цьому мальовничому селі десять днів діяв духовно-просвітницький літній табір «Камо грядеши», який зібрав вищеозначену кількість юнаків і дівчат віком від 7 до 14 років з нашої області (в основному мукачівців) та низки регіонів усієї України. Роботу юних відпочивальників, що на певний період розмістилися у місцевій загальноосвітній школі І-ІІ ст., координував протоієрей Мукачівської єпархії Василь Керецман. Натомість постійним гостем, діяльно-кмітливим помічником був голова села Михайло Кошеля, який свого часу доклав чимало зусиль, енергії та снаги, аби громада відреставрувала величну 200-річну Свято-Георгієвську церкву. Теперішнє його кураторство у духовно-оздоровчому закладі – це неабиякий знак поваги до підростаючого покоління, яке набратися сили, здоров‘я й темпераменту з‘їхалося до села, де він кермує багато літ поспіль. Тож чи не найповніше розказав автору цих рядків, чим і як жили школярі, котрими гідно опікувалися єпархіальні очільники з Мукачева.
За словами пана Михайла, кожен день був насичений цікавими та змістовними подіями. Вони запам’ятаються юним «курортникам» на все життя. Ранок, звісно, розпочинався фіззарядкою, різними рухливими іграми та, зрозуміло, молитвою. Нею, звісно, також увечері завершувався. Треба сподіватися, що молоді відпочивальники залишилися задоволені не тільки розпорядком, але й чотирьохразовим калорійним харчуванням. Бо із цього стартувала програма, формувався фізичний запал, зав‘язувався темп, пульс на увесь день. А де із цим порядок, там у душах уже точно не пануватиме духовна пустота. Саме у цьому віці найлегше запалити дитячі серця любов‘ю до ближнього. Схоже, що організатори та натхненники цього просвітницького літнього табору (таких на Закарпатті два, а про країні – більше десятка) зі своїм завданням впоралися на тверду "п’ятірку".
Зокрема, хлопчики та дівчата з наставниками приймали гостей з районного відділення поліції, з пожежної служби, які навчали їх основних правил, етичних норм і засад поведінки в колективі, основ життєдіяльності під час дозвілля на природі, дозволили навіть погратися з відповідним знаряддями-аксесуарами тощо. А ще підростаюче покоління слухало повчальні лекції лікарів, поради яких згодяться у подальшому житті. Відтак відвідали санаторій «Карпати», де зустрілися з головним лікарем цієї оздоровниці, кандидатом медичних наук, вихідцем із цих "свалявсько-тибавських" земель Іваном Кошелею, без обмежень поплавали у тутешньому басейні, з приємністю здійснили екскурсію його територією. Відтак досита обідали у Свалявському Свято-Тройце-Кирило-Мефодіївському жіночому монастирі. Набравшись тут незабутніх вражень на довгі роки, юні гості побачили чудову архітектуру жіночої обителі, де повсякчас відпочиває душа, а тіло перестає відчувати плин часу.
Завершуючи цю невеличку фоторозповідь про мажорний настрій Тибави, слід сказати: ці дві духовно-просвітницько-відпочинкові події тісно взаємопов‘язані. Бо, приміром, не перебували б тимчасово діти у оздоровчому таборі, де завдяки свіжому повітрю, джерельній воді, наїдним стравам вони зміцніли, окріпли та стали дужчими, не приїхав би того дня до Тибави «нововозведений» у величний сан митрополита владика Феодор. А так відбулося помітне духовне свято несільського масштабу, таке собі чималеньке торжество, де з вуст присутніх лунали церковні піснеспіви, було звертання до Всесильного Христа, який благословить нас краще жити, у стократ себе, ближніх і всіх людей любити. Ось вам і відповідь на філософське "Камо грядеши?" Одноголосно – за Господом!
Іван ПАЛІНКАШ
І насправді, таке може хіба-що тільки приснитися: отримавши сан митрополита, до якого щойно возвів його Предстоятель Української православної церкви, Блаженніший Онуфрій, владика Мукачівської єпархії Феодор перший свій візит здійснив на Свалявщину, у Тибаву, що гордо розкинулася у долонях величної гори Стій. У сільському храмі того дня не було де яблуку впасти – усі хотіли стояти поближче біля цього духівника, помолитися Всевишньому разом із ним, почути, зрештою, його авторитетно-божественний голос. До того ж цієї мрією пройнялися іще майже 70 дітей віком від 7 до 14 років із наставниками, для яких прагнення побути у епіцентрі такої унікальної події значило заспівати Богу зі своїм авторитетним духовним захисником, який завітав сюди заради них. Та й зустрічали митрополита при вході до церкви радо й із квітами, з ласкавими усмішками, із добрими серцями й хлібом-сіллю, даруючи йому найкращі слова-гратуляції. Залюбки до цього історично-пам‘ятного заходу долучилася також голова районної ради Мирослава Ливч, інші відомі особи єпархії, Свалявщини й Тибави.
Наразі підкреслимо: у цьому мальовничому селі десять днів діяв духовно-просвітницький літній табір «Камо грядеши», який зібрав вищеозначену кількість юнаків і дівчат віком від 7 до 14 років з нашої області (в основному мукачівців) та низки регіонів усієї України. Роботу юних відпочивальників, що на певний період розмістилися у місцевій загальноосвітній школі І-ІІ ст., координував протоієрей Мукачівської єпархії Василь Керецман. Натомість постійним гостем, діяльно-кмітливим помічником був голова села Михайло Кошеля, який свого часу доклав чимало зусиль, енергії та снаги, аби громада відреставрувала величну 200-річну Свято-Георгієвську церкву. Теперішнє його кураторство у духовно-оздоровчому закладі – це неабиякий знак поваги до підростаючого покоління, яке набратися сили, здоров‘я й темпераменту з‘їхалося до села, де він кермує багато літ поспіль. Тож чи не найповніше розказав автору цих рядків, чим і як жили школярі, котрими гідно опікувалися єпархіальні очільники з Мукачева.
За словами пана Михайла, кожен день був насичений цікавими та змістовними подіями. Вони запам’ятаються юним «курортникам» на все життя. Ранок, звісно, розпочинався фіззарядкою, різними рухливими іграми та, зрозуміло, молитвою. Нею, звісно, також увечері завершувався. Треба сподіватися, що молоді відпочивальники залишилися задоволені не тільки розпорядком, але й чотирьохразовим калорійним харчуванням. Бо із цього стартувала програма, формувався фізичний запал, зав‘язувався темп, пульс на увесь день. А де із цим порядок, там у душах уже точно не пануватиме духовна пустота. Саме у цьому віці найлегше запалити дитячі серця любов‘ю до ближнього. Схоже, що організатори та натхненники цього просвітницького літнього табору (таких на Закарпатті два, а про країні – більше десятка) зі своїм завданням впоралися на тверду "п’ятірку".
Зокрема, хлопчики та дівчата з наставниками приймали гостей з районного відділення поліції, з пожежної служби, які навчали їх основних правил, етичних норм і засад поведінки в колективі, основ життєдіяльності під час дозвілля на природі, дозволили навіть погратися з відповідним знаряддями-аксесуарами тощо. А ще підростаюче покоління слухало повчальні лекції лікарів, поради яких згодяться у подальшому житті. Відтак відвідали санаторій «Карпати», де зустрілися з головним лікарем цієї оздоровниці, кандидатом медичних наук, вихідцем із цих "свалявсько-тибавських" земель Іваном Кошелею, без обмежень поплавали у тутешньому басейні, з приємністю здійснили екскурсію його територією. Відтак досита обідали у Свалявському Свято-Тройце-Кирило-Мефодіївському жіночому монастирі. Набравшись тут незабутніх вражень на довгі роки, юні гості побачили чудову архітектуру жіночої обителі, де повсякчас відпочиває душа, а тіло перестає відчувати плин часу.
Завершуючи цю невеличку фоторозповідь про мажорний настрій Тибави, слід сказати: ці дві духовно-просвітницько-відпочинкові події тісно взаємопов‘язані. Бо, приміром, не перебували б тимчасово діти у оздоровчому таборі, де завдяки свіжому повітрю, джерельній воді, наїдним стравам вони зміцніли, окріпли та стали дужчими, не приїхав би того дня до Тибави «нововозведений» у величний сан митрополита владика Феодор. А так відбулося помітне духовне свято несільського масштабу, таке собі чималеньке торжество, де з вуст присутніх лунали церковні піснеспіви, було звертання до Всесильного Христа, який благословить нас краще жити, у стократ себе, ближніх і всіх людей любити. Ось вам і відповідь на філософське "Камо грядеши?" Одноголосно – за Господом!
Іван ПАЛІНКАШ
