Як росошанські діти із ровесниками з Чехії дружать

Орбіти міжнародної шкільної співпраці. 
Про цьогорічний приїзд чеських школярів на Свалявщину, про витоки товаришування та про координаторів неординарних контактів – у цьому матеріалі.
Нинішня весна, квітень і травень якої виявилися на диво сонячно-спекотними, як і торік, у Росошанській дев‘ятирічці знову скликала учнів двох сусідніх країн – України та Чехії, які співпрацюють у рамках проекту "Підтримка розвитку енвіроментального виховання у Росошанській ЗОШ І-ІІ ст. та Свалявському районі Закарпаття". Отже, подолавши на комфортабельному автобусі понад 700 європейських кілометрів, чеські ровесники з педагогами-наставниками із нетерпінням чекали зустрічей зі своїми юними побратимами на українській землі – росошанські учні, учителі в тому числі, у боргу не залишилися. Вони, як хлібосольні господарі, забезпечили друзям із-за кордону теплий, сердечний, добрий і чулий прийом. Словами важко передати це братання, треба було бачити хвилю емоцій, радощі, душевні задоволення, втіху, які вирували у серцях ровесників з сільської школи на Свалявщині і їхніх гостей із майже півмільйонного Брно, що у Південноморавському краї.

Кожна хвилина спілкування надихала, була сповнена добротою, щирістю, свідчила про насправді теплі, товариські та відкриті стосунки у цій співпраці, яку започаткувала невтомна, енергійна, комунікабельна Люба Лемак. Другий десяток років вона працює у цьому чеському місті та на перших порах виконувала навіть роль перекладача. Ось де "закопаний корінь" прекрасної і обнадійливої співпарці – не було б цієї колишньої росошанки, навряд чи з‘явилися б такі братерські сув‘язі. Вона по праву вважається їх творцем. Звісно, згадувалися минулі відвідини нашими земляками чеських друзів у Брно, коли до складу делегації залюбки приєдналася голова районної ради Мирослава Ливч.

Слід сказати, що і на цей раз вона зі своєю заступницею Кларою Стегурою з радістю прибула в Росоші, аби першого ж дня зустрітися з юними чехами, поспілкуватися з ними та із педагогами. Керівниця Свалявщини навідалася на цю приятельсько-братерську зустріч не з пустими руками – вітаючи чесько-українську компанію, вона вручила юнакам і дівчатам подарунки, сувеніри та, без перебільшення, добро свого щедрого жіночого серця. Висловила також надію, що добросердечні відносини набиратимуть оберти, а вона, як голова райради, неодмінно цю співпрацю буде підтримувати, фінансово у тому числі. Як це було вже не раз, тим паче, що до цього долучалася не тільки вона, але й начальниця районної освіти Едіта Грабар.

Чеські діти з школи Подомі (окрес Вишков, Південноморавський край) у Росошах проживали у сім‘ях своїх юних друзів. Вони разом охоче спілкувалися, поліпшували навики у вивченні відповідно української та чеської мов, а подорожуючи краєм з 29 квітня по 4 травня, усе побачене-почуте занотовували, призбирували та накопичували з метою втілення в реальність проекту "Мандруємо Закарпаттям стежками міжвоєнної Чехословаччини". Поїздки у Колочаву, що на Міжгірщині, в Мукачево й Ужгород, де відвідали замки, музеї, виявилися дуже цікавими й захоплюючими, подарували невимовні враження про відвідини унікальних куточків Закарпаття, яким й направді свого часу опікувалася чехословацька влада.

Дванадцятеро чеських і одинадцятеро українських перевесників (плюс дев‘ятеро педагогів із обох сторін), зокрема, восьмикласники Андріана та Каріна Галеги, Мирослава Мателега, Христина Мигович, Вероніка Попович, Василина Лемак, Альона Попович, Габріелла Борта, Валерія, Каріна та Карнелія Пітри, а також діти-гості з 7-9 класів Тамара Сотоларшова, Луції Богуславова та Рібаршова, Адела Геґерова, Крістіна Гаумерова, Магдалена Шебелова, Яна Коцманова, Анежка-Ніна Вічарова, Якуб Рібарш, Матей Томек, Нелла Козумплікова, Нікола Ґрімова захоплено, з непідкупним інтересом цікавилися минулим краю, його історичними «візитівками» тощо. Дізналися, що у Колочаві побував їхній відомий письменник Іван Ольбрахт, який змалював побут і гіркоту горян сто років тому, опісля вони неодмінно захотіли довідатися про нього якнайбільше.

Тож коли наступного дня випала нагода побувати в Ужгороді, то відвідали вулицю свого славетного земляка, де й зробили кілька відео- та фотосюжетів. Певно, це було цікаво не тільки їм, але й екс-директору школи "Липка" з Брно Алешу Махалу, який свого часу цю співпрацю ініціював і благословив, теперішньому керманичу цієї чеської освітньої установи Ганні Корвасовій, керівнику Росошанської школи Михайлу Марфинцю та його заступнику, депутату райради Марії Мигович, які також прокладали першу борозну у цій корисній справі у 2013 році, а відтак до проектів долучалися згодом. Не можна не згадати чи не найактивнішу учасницю згаданого проекту, кандидата педагогічних наук, учительку укр.мови й літератури, своєрідного літописця цього задуму Надію Марфинець (у дівоцтві Петрунько), на сьогодні координатора українсько-чеського співробітництва, її колегу, англомовного педагога Лілію Мателегу.

Що стосується гостей, то з-серед учасників проекту найперше слід кілька добрих слів сказати про Дашу Завгарову, яка є не тільки координатором дружніх контактів, але вкладає у співпрацю максимум зусиль і енергії, вона, як своєрідний двигун, ось уже 5 років поспіль виконує у цьому альянсі всю головну та різну рутинну роботу, Мілослава Томека, директора закладної школи у Подомі (окрес Вишков вже згадуваного Південноморавського краю), його заступницю Марію Седлакову, яка торік навчала малих росошан чеської бесіди, вчительку історії цього ж навчального закладу Моніку Оралкову, педагога з "Липок" і водночас автора цьогорічного проекту Катеріну Боровінову і її попередника Юрія Ворлічека. Вони сприяли, аби учні, повернувшись із екскурсійних поїздок, усе це виклали письмово та презентували свої напрацювання перед присутніми. Роботи писалися у шкільному класі та без шпаргалок і підказок.

У цьому переліку дійових осіб дружби між чехами та закарпатцями важливе місце займають також інші персонажі як із Росош, так й із сусідньої країни. Але проект не був би повноцінним, якби не зусилля росошанських батьків, які щедро зустріли гостей з неблизького краю. Дуже багато, образно й залюбки про історію, перспективу цієї співпраці, що принесе обопільну користь (навчання у чеських вузах, робота), розказала вже згадувана Надія Марфинець, філолог цієї загальноосвітньої школи І-ІІ ст. Неабияк подивувала також і тим, що у 2014 р. в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова захистила кандидатську дисертацію на тему "Розвиток змісту літературного краєзнавства у школах Закарпаття (кінець ХІХ – початок ХХІ століття) із спеціальності "Загальна педагогіка й історія педагогіки", а науковим керівником була Магдалина Опачко, к. п. н. і доцент кафедри педагогіки та психології ДВНЗ "Ужгородський національний університет". Не будемо зараз розкривати цю тему ширше, бо у майбутньому газета "Вісті Свалявщини" має намір зробити інтерв‘ю з єдиним кандидатом наук сільської школи на теренах всього регіону.


Усьому рано чи пізно настає вінець, тож прийшов кінець захоплюючому, цікавому за змістом і формою перебуванню чехів у нашому краї. Переконаний: своїми весняними барвами, людським спілкуванням і добротою земляків він неодмінно зачарував їх! Бо коли настала пора прощання, у більшості з дитячих очей котилися сльози – так не хотілося розходитися, але іншого варіанту не було. Дружба, якій небавом піде шостий рік, не змеркне, її новими, свіжими тонами, слід сподіватися, довершуватимуть у майбутньому ентузіасти, які живуть європейськими помислами й готові будувати мости з чехами. І згадуватимуть передусім тих, хто ці дружні мости формував і започатковував, росошанських школярів і педагогів насамперед, які вміють по-справжньому дружити з однолітками чеського міста Брно.
Михайло Коротков скачать dle 11.3