Закарпатці зробили запаси літніх грибів і заробили на лісових трофеях

На Закарпатті цьогоріч був хороший урожай літніх грибів. У деяких місцях було стільки, що можна було косити. Так кажуть люди, коли лісових трофеїв багато і на одному місці можна назбирати відро.

Цьому сприяли погодні умови – землю добре зволожило, що і треба грибам. Любителі тихого полювання поверталися із лісу з повними кошиками трофеїв, від чого емоції аж зашкалювали. Закарпатці були б не закарпатцями якби не похвалилися не тільки сусідам, кумам, а і користувачам соціальних мереж. Тому грибних стрічок у Фейсбуці було так багато.  Білі, підберезники, сироїжки, голубінки, гірчиці, лисички…
Закарпатці – ґаздівні люди. Отож насамперед подбали про те, аби заготовити гриби на зиму. Гриби сушили, маринували, в морозилку складали.

 – Літні гриби диркаві, червиві, але вони дуже пахучі, з них страви смачніші, ніж з осінніх. До каструлі супу достатньо кинути два-три білячки – і страва буде ароматна, – розкриває секрети затятий грибар Микола Іванович.

Сушені гриби господині зберігають у трилітрових банках, закритих поліетиленовою кришкою, та у полотняних мішках. Ставлять у сухе прохолодне місце – в коморі, кладовій, дехто – в холодильнику.
Чимало закарпатці поповнили свій гаманець завдяки дарам лісу. Кілограм білих на ринках області правили по 50-70 грн., лисичок, підберезників – 30-40 грн., купку шампіньйонів та голубінок продавали по 20 грн. Заготівельники у селах приймали кілограм білих по 35 грн., лисичок – по 20 грн.

Родина Савків з Іршавщини на грибах заробила десять тисяч.

– Ходити по лісу важко, але ішла, бо треба гроші. Бувало, що поверталася додому з трьома кілограмами білих, а бувало, що і з десятьма. По гриби ходила і донька, й онук. Насушила чотири банки трилітрові, декілька кілограмів поставила у морозилку, інші гриби несли заготівельникам. Гривня до гривні – і назбирали 10 тисяч. Купили новий диван, шафу-купе, – не приховувала радості жінка.

Таке грибне щастя спіткало і багатьох перечинців. Лісові трофеї збували  біля дороги у Дубриничах або на ринках району та обласного центру.

 – На грибах заробила файні гроші, – зізналася пані Оксана. – Казати не буду скільки, але я довольна. Не лінувалася рано вставати і йти до лісу. Один день збирала, наступного везла на базар в Ужгород. Кіло молоденьких продавала по 65-70, більших – по 50. Покупці казали, що дорого, на що я відповідала: «Підіть в ліс, назбирайте, то буде вам даремно». Дехто ображався, казав, що не може, бо на роботі. Кожен заробляє як може. Я нічиї гроші не рахую, але і про свої заробітки на весь світ не розповідатиму. Бо гроші люблять тишу, – змудрувала моя співрозмовниця.

Тетяна Грицищук, фото автора та з мережі