Заробіток за кордоном - вихід?

Моя хрещена мама, яка виїхала ще близько двадцяти років тому до Чехії, під час прогулянки Прагою каже: «Мені здається, що там в Україні кінець світу, все тільки гіршає і гіршає». Журналіст Олег Криштопа у своїй книзі «Україна: масштаб 1:1» пише: «Край світу – місце, де закінчується земля і починається Ніщо… Край світу – там, куди вже дорога не веде, десь за лісами, за горами. І там людині стає так тоскно, що вибратися звідти годі і мріяти. Край світу – це межа усіх сподівань, це дійсно край (від англійського cry – плакати?). Може, назва Україна походить якраз від цього – від краю світу. Плачу світу».

Закарпаття межує із Словаччиною, Румунією та Угорщиною. Ясна річ, майже кожен користується цією близькість та їздить на заробітки. Якщо зупинити бодай десять закарпатців і спитати, чи не працювали вони часом за кордоном, то близько семи відповідей будуть «так». Як не сумно, але українські реалії змушують, якщо не виїжджати, то хоча б раз на рік чи півроку їздити підзаробити, аби якось протягнути.
Поїздка за кордон для заробітку уже давно має свою сформовану і продуману до дрібниць систему. Перше, що потрібно – це документи. Ви не могли не помітити у своїх містах реклами польських віз. Спеціалістів у цій сфері вистачає, вони допомагають відкривати швидко візу. Те саме й з паспортом. Щоб зробити документи, потрібно вкласти гроші, але зрештою, ви їх потім відпрацюєте, як кажуть. Утім, часто віза є надто дорогою, як і закордонний паспорт. Є випадки, коли людей без досвіду у цій сфері просто обманюють і вручають фальшиві документи. В основному ви стикаєтесь із проблемами, які можливо владнати тільки грошима.

Є документи і що далі? Пошук роботи. Зазвичай, роботу теж неважко знайти. Зокрема, у Рахові чимало «клієнтів» чи знайомих, які пропонують роботу. Робота буде не з легких та й такі нюанси, як знання мови чи елементарно ви вперше у новому місці і абсолютно не орієнтуєтесь у просторі. Ви й не усвідомите, як їхали, щоб підзаробити грошей, а поїздка вже перетворилася на пригоду й випробування. Найсумніше, це натрапити на недобросовісних людей. Скажімо, є чимало випадків, коли людям після важкої і тривалої праці потім не заплатили.
З транспортом теж проблем немає. Є рейсові автобуси, а є спеціальні буси, що їздять один-два рази на тиждень і підвезуть вас аж до місця роботи. У загальному, ціни десь від тисячу гривень. Але знову ж таки, це залежно куди і як.

Дорога, можливо, найважчий момент. Ви возитися із підготуванням, збиранням, а тут сідати і їхати з дому на тисячу кілометрів, не знати куди, залишаючи все. За вікном автобуса стільки всякого: багато будинків, людей, ідеальні дороги, чистота і краса природи, яку ніхто не нищить. Ви себе запитуєте: «Я в раю?» Але насправді ви у Європі. Люди вам вітаються. Якщо піде дощ, а ви без парасолі, вам обов’язково запропонують стати під чужу.

Є ще такий нюанс, чи вас взагалі пропустять на митниці. Настали часи, коли виїхати за територію Україна стало надто важко. Неважливо, чи словацькі, чи угорські, чи польські, чи будь-які митники, усі чіплятимуться до вашої візи, наскільки це можливо.

Якщо ж пропустили, то ваше прибуття може мати стільки варіантів розвитку, що хай Бог боронить. Може, поталанити і все складеться добре, а може і ні. Мене, до прикладу, не пропустили на угорській митниці. І нічого ти не доведеш нікому, тому що не знаєш угорської. Жінка, яку я зустріла пізніше, розповідала, що одного разу ледь добралася до місця призначення, без копійки. У гаманці мала один долар, який подарувала їй донька разом із гаманцем. Їх всього було троє людей, вона і ще два чоловіки. Приїхали ввечері і чекали на вокзалі до ранку чоловіка, який їх мав зустріти. Нарешті той з’явився і відразу обрадував жінку словами: «Для вас роботи у мене немає». Спочатку вони поїхали купити форму чоловікам, а потім він відвіз жінку у готель. Не залишив ні копійки, одну каву замовив. Так три дні вона там просиділа, а потім до неї приєдналося ще двоє людей.

Є люди, які не витримують таку важку роботу, не витримують того, що кожного дня зранку до ночі одне і те саме, а світу ти не бачиш. Чоловіки, та й жінки теж, спиваються з відчаю, витрачаючи усі гроші, а потім не мають за що і додому повернутися.

Якщо ви вперше виїжджаєте за кордон, то не лякайтесь наскільки серйозною є ситуація – тисячі людей їдуть за кращим життям, за копійкою, щоб вижити в Україні. Україна залишається без свого майбутнього, молоді люди все частіше прагнуть виїхати та влаштувати своє життя якнайкраще.

Мимоволі настає момент переосмислення життя в Україні. Чому так має бути? Чому потрібно горбатитись за кордоном, щоб привести ту суму сюди, а гроші розлітаються за лічені дні, бо ціни майже однакові: що там, що у нас. Ви розчаровуєтесь не тільки у зарплатнях, а й у спосіб життя. Спостерігаєте, що люди нормально заробляють, відпочивають, мають чим зайнятися і можуть втілити свої мрії, а ви мусите їхати так далеко, щоб заробити копійки, переживши стільки випробувань.

Ми не обираємо ким народжуватися і де. Але так не має бути у країні із роботящими людьми, із родючими ґрунтами, із виходом до моря та горами, із такою великою кількістю корисних копалин, із могутньою культурою, із красою природи та архітектури, із потужним бажанням нарешті стати кращими і жити краще, із надією і вірою, що вкотре нас не обдурять та не обікрадуть.

Найголовніше, не втрачати віри. Не мовчати, не давати хабарів та не брати їх. Намагатися жити чесно. Залишатися людиною.

Олександра Будлянська

SvalyavaNews