Піп Іван, Говерла, Петрос – що означають назви Українських Карпат (Фото)

Про те, що Говерла найвища гора України, і де вона знаходиться, знають майже всі, багато хто знає й те, яка її приблизна висота, а от чому, хто і коли назвав гору саме таким "ім'ям" – питання вже значно складніше. Попри те, що вивченням назв українських гір, або оронімів – власних назв будь-якого об'єкта рельєфу земної поверхні займаються багато дослідників все одно буває важко точно визначити чи, приміром, Піп Іван таки дійсно названий на честь якогось священика Івана. Але й самі гіпотези походження назв бувають дуже цікавими і несподіваними. "Про Захід" вирішив пошукати звідки ж взялися цікаві назви деяких відомих вершин Українських Карпат.
 

Говерла – найвища вершина Українських Карпат і взагалі – найвища гора України (2061 м). Знаходиться на межі Івано-Франківської та Закарпатської області в межах охоронної зони Карпатського заповідника. Назва привертала увагу багатьох дослідників, але надійної етимології досі не має. Більшість ономастів XX ст. пов'язують її походження з румунським howiirla – "важке для сходження підвищення; важкодоступна гора", яке не збереглося в літературний мові й не знаходить надійного підтвердження в румунських, як і словацьких,  діалектах. В останніх працях О. М. Трубачова, Ю. О. Карпенка, О. І. Іліаді та інших оронім (власна назва будь-якого об'єкта рельєфу земної поверхні) пояснено як "окутана, огорнена (хмарами, туманом). Але досі залишаються сумніви щодо обох етимологій.  
 

Сусід Говерли – Петрос (2020 м) не на багато нижчий, і важчий для сходження, отримав свою назву способом субстантивації (перехід прикметника й дієприкметника в іменник) та онімізації (перехід загальних назв у власні назви) румунського pietros – "кам'янистий, скелястий", яке проникло з давньо грецької мови, де Πέτρος – "камінь, скеля".
 

Близниця – дві найвищі гірські вершини у східній частині масиву Свидовець у межах Рахівського району (північна вершина – 1883 м, південна – 1872 м). Дослідники фіксують, що оронім виник унаслідок онімізації діалектичного "бли´зниця" – дуже схожа на іншу або з'єднана з нею якась річ, об'єкт. Наголос, який потрібно робити на першому складі, дає певні підстави вбачати асоціативний, або й етимологічний зв'язок з топонімами Бли´зниця, в основі яких апелятив бли´зна – "рубець, шрам.

Туркул – вершина гірського масиву Чорногора, висота гори 1933 м. Розташована між вершинами Данцір (1850 м) на півночі та Ребра (2001 м) на південному сході на межі Івано-Франків. і Закарпатської області. Назва має відповідник Тurkul у румунській топонімії, який пояснюють як утворення зі схожим романським артиклем -ул від етноніма турок. На ймовірність відношення румунського  ороніма до турків указує назва урочища Кізли на вершині г. Туркул, яка постала від тур. кизил "червоний; червоне листя восени" за ознакою "урочище з деревами та кущами, покритими червоним осіннім листям".

Менчул – Менчу́л (інша назва Мунчел) — гора в Українських Карпатах. Розташована в південно-східній частині масиву Чорногора, між горами Дземброня (на південному сході) і Бребенескул (на північному заході). Вершина гори розташована на межі Верховинського району Івано-Франківської області, південно-західні схили — в межах Закарпатської області. Висота – 1998 м.
На північний схід від Менчула простягається хребет Розшибеник. Однак Менчул – це назва багатьох вершин й окремих полонин, головним чином у південно-східній частині Українських Карпат: Мунчел, Менчелик (Сколівські Бескиди), Мунчелик, Мизунка у верхів'ї р. Пістиньки на Івано-Франківщині, Мунчёл, Мунчель, Мінчол, Менчил, Менчіл та ін. Первинною є місцева форма Мунче´л, яка виникла внаслідок онімізації румунської типсеї "горб", що має широкі романо-германські зв'язки. Варіант ороніма Ме´нчул рідше вживається в місцевому мовленні й джерелах.

Доволі багато гіпотез походження назви найвищої вершини (1936 м) Мармароського масиву на кордоні України і Румунії та одної з найвищих вершин Українських Карпат Чорногорського масиву (2028 м), які мають ідентичні назву – Піп Іван. До речі, ще кілька гір носять аналогічну назву. Ороніми у формі Піп-Іван не мають переконливого етимологічного пояснення. Ці назви одних з найвищих в Україні гір фіксуються досить пізно і без таких варіантів, які б давали формальні підстави вбачати їхнє походження поза зв'язком з апелятивом піп у діалектному значенні "триніжка, стовп; кладка з 5—7 снопів жита чи пшениці" (порівняйте – поставити на попа) або літературним "священник" та чоловічим іменем Іван.
Сполучення зазначених, слів відбулося чи то за зовнішньою подібністю об'єктів до копиці снопів у формі кладки-попа, чи то за сакральними мотивами християнсього антропоніма. Порівняйте поширені в Криму топоніми грецького походження Ай-Андріу буквально "св. Андрій", Ай-Ван, буквально "св. Іван", Ай-Тодор, буквально "св. Теодор", які виникали у зв'язку із спорудженням на відповідних об'єктах церков або монастирів на честь християнських святих (Ай-Петрі). Водночас найвищі гори Українських Карпат на межі з Румунією не могли не мати давніших дослівних власних назв, з-поміж яких, можливо, була така, що трансформована українцями в сучасний Піп-Іван.
До ймовірно втрачених твірних оронімів волоського (східно ромунського) походження належить поширений у Румунії топонім Роріnа з основою апелятива роріnа "вершина, більш висока від інших підвищень в одній місцевості; ґорган нерівний", який міг зазнати народноетимологічного перетворення в україномовному середовищі на структуру близьку Піп-Іван, місцевість Попіван, написання якого разом у такому разі є невипадковим.
А от означення Мармароський і Рахівський у паралельно складених назвах указують на відношення гір відповідно до Мармароського масиву в Сх. Карпатах і до міста Рахів. Паралельна назва гори Чорна Гора у Чорногора має прозору етимологію, пов'язану з відповідним кольором вершини та супровідним уявленням про чорне як "нечисте, темне, зле", що має язичницькі витоки.
 

"Про Захід"