Сім чудес Стародавнього світу

Сім чудес Стародавнього світу — список прославлених античних пам’яток, складений древніми істориками і мандрівниками, в тому числі «батьком історії» Геродотом. Список неодноразово редагувався, і його класичний варіант був сформований 2,2 тис. років тому завдяки старанням Філона Візантійського. У список «Семи чудес Древнього світу» увійшли: піраміда Хеопса, «висячі сади» Семіраміди, статуя Зевса Олімпійського, храм Артеміди в Ефесі, мавзолей у Галікарнасі, Колос Родоський і маяк на о. Фарос в Олександрії.

Піраміда Хеопса. 
Піраміда Хеопса, або Велика піраміда є єдиним з 7 чудес світу, що збереглися до наших днів. Вік споруди — 4500 років. 120 тисяч єгиптян протягом 20 років в поті чола споруджували грандіозну фараонову усипальницю. Піраміда Хеопса складена з 2,5 мільйонів блоків вагою по 2,5 тонни кожен. Без використання цементу та інших скріплюючих речовин блоки настільки щільно підігнані один до одного, що зазор між ними не перевищує 0,5 мм. Спочатку піраміда мала висоту 147 метрів, але і сьогодні, коли її вершина зруйнована, а найвища точка знаходиться на позначці 138 метрів, усипальниця Хеопса досі справляє величне враження. Майже 4000 років, до XIV століття нашої ери Піраміда Хеопса носила титул найвищої споруди у світі. 

Висячі сади Семіраміди. 
Близько 600 р. до н.е. на території сучасного Іраку шумів стародавній Вавилон. Свого найвищого розквіту місто досягло за царя Навуходоносора II, який уклав військовий союз зі своїм головним ворогом — Ассирією і поріднився з мідійськими царем Киаксаром, одружившись на його дочці Амітіс (Семіраміді). Для своєї дружини цар наказав розбити знамениті «висячі сади». Сади розміщувалися на чотириярусною майданчику, що нагадує вічноквітучий зелений пагорб. Підстава терас було складено з кам’яних блоків, покритих шаром очерету і залитих асфальтом. Потім йшов подвійний шар цегли, а ще вище — свинцеві пластини, що запобігають просочуванню поливної води. Поверх цієї конструкції був покладений родючий шар грунту, на якому вирощували дерева, пальми, квіти. Чудові сади, піднесені на велику висоту, здавалися справжнім чудом світу в спекотною, курній Вавилонії.

Статуя Зевса в Олімпії.
 У 435 році до н. е. в Олімпії — одному з святилищ Стародавньої Греції — був побудований величний храм на честь володаря богів — Зевса. Всередині храму містилася величезна 20-метрова статуя бога-олімпійця, який сидить на троні. Скульптура була виготовлена з дерева, поверх якого наклеювалися пластини із слонової кістки, що імітує верхню оголену частину тіла Зевса. Одяг і взуття бога покриті золотом. У лівій руці Зевс тримав скіпетр з орлом, а в правій — статую богині перемоги.

Храм Артеміди в Ефесі. 
Храм Артеміди був побудований в 560 р. до н.е. царем Лідії Крезом у місті Ефесі на узбережжі Малої Азії. Величезний біломармуровий храм обрамляли 127 колон заввишки 18 метрів. Всередині знаходилася статуя Артеміди — богині родючості, виготовлена з золота і слонової кістки. У 356 році до н.е. один марнославний житель Ефеса — Герострат підпалив храм, вирішивши таким чином прославитися й увічнити своє ім’я. Святилище Артеміди було відбудовано заново, але у 263 році його зруйнували і розграбували готи.

Мавзолей у Галікарнасі. 
Правитель Карії Мавсол ще за життя в 353 році до н.е. почав будівництво власного усипальниці в Галікарнасі (сучасний Бодрум, Туреччина). Грандіозне похоронне спорудження висотою 46 метрів, оперезане 36 колонами і увінчана статуєю колісниці, справило настільки сильне враження на сучасників, що з тих пір всі монументальні гробниці стали називати мавзолеями по імені царя Мавсола.

Колос Родоський. 
Гігантська статуя давньогрецького бога сонця Геліоса була встановлена біля входу в Родоський порт в 292 — 280 рр. до н. е.. Стрункий юнак-бог, виліплений в повний зріст, тримав у руці факел. Між ніг статуї пропливали кораблі. Всього 65 років Колос Родоський простояв на своєму місці: 222 р. до н.е. його зруйнував землетрус. Уламки скульптури перевозили на 900 верблюдах.

Олександрійський маяк. 
У 270 році до н.е. на острові Фарос при вході в порт Олександрії спорудили величезну вежу висотою 120 метрів. На вершині маяка постійно горіло багаття, світло якого підсилювався за допомогою металевих увігнутих дзеркал, і було видно на відстані 60 кілометрів. Дерево для вогню доставляли нагору по гвинтових сходах на возах, запряжених мулами. Маяк знищений землетрусом в XIV столітті.