Еде Еган – історія чи майбутнє?

Еде Еган відомий всім як керівник «Верховинської Акції» 1897 року, іменем якого названо Благодійний фонд «Закарпатський центр економічного розвитку «Еган Еде», офіційно задекларованою метою створення якого є надання Угорщиною закарпатським угорцям благодійної допомоги.
Еде Еган народився в 1851 році в угорському містечку Чакторня, в родині вихідців з Ірландії. Магістратуру проходив у гімназії міста Сомбатгель, а економічну і правову освіту отримав у вищих землеробських школах Відня (Австрія) та Галле (Німеччина). Практичні навики набув працюючи в різних європейських країнах – Чехії, Австрії, Італії, Англії, Прусії. Після смерті батька набуті теоретичні знання довгий час застосовував у власному маєтку, аж поки не поступив на роботу в Міністерство сільського господарства, зайнявши посаду державного інспектора з виробництва молочних продуктів. Опублікував багато наукових праць в угорських і європейських наукових виданнях, зокрема і таких, що стосувалися господарства Карпат. Тож, не випадково міністр сільського господарства Угорщини Ігнац Дорані восени 1897 року доручив керівництво «Верховинською Акцією» саме йому.
«Верховинська Акція» – урядова акція, направлена на поліпшення економічного становища русинського (українського) населення Угорщини, основою якої послужила таємна угода між прем’єр-міністром Угорщини Дежевом Банффі та мукачівським греко-католицьким єпископом Юлієм Фірцаком, за якою останній, взамін підтримки правлячої ліберальної партії, домігся започаткування урядом програми економічного розвитку русинів Угорщини. А становище русинів Угорщини в той час було дійсно критичним. Про це, Олександр Духнович, автор відомого «Я Русин был, есть и буду», як людина обізнана зі становищем народу, у 1849 році написав для львівської газети «Зоря Галицька» спеціальну статтю «Состояньє Русинов в УгорщинЪ»: «Панам вже Мадярским тепер не досить; красна мова руская из всЪх вытиснена Урядов, да убогій Русин не умЪєт, что они при столицях радят, что Русин не имЪєт заступця ни при столици, ни при инных судах; неспокойніи с тым, что Русинам всЪ лЪпшій Орунта одобрани, что Русины с датками (порціями), пак с лЪсами и с рекрутаціов аж надто утиснени: нЪт, оны теперь через войсько  паньскоє, через так званых Гвардистов или Гонведов нищат худобу русинов убогих, палят села, сквернят Церкви рускіи, ба и что день ставляют шибеницЪ, абы людей руских вЪшати, и пак селянов насилієм к паньщинЪ и принятію мовы Мадярскои, пак вЪры кальвЪнской притягнути».
Акція, згідно з розробленою програмою, мала дві мети: економічну – покращення соціальних та економічних умов життя русинського народу, і політичну – зробити русинів всією душею угорцями.
Після дослідження вказаної проблематики та реалізації акції, Еган Еде 25 січня 1898 pоку в таємному донесенні на ім’я  Ігнаці Дорані ставить запитання «А чи для себе ми виховуємо народ… Я розумію під цим його руське походження». У донесенні він також пише: «я дізнався, що ті два з половиною мільйона рутенів (українських русинів), які живуть у Східній Галичині, разом із 1\3 мільйона рутенів, які заселяють Буковину, і з тими, майже 16 мільйонами, які складають населення Бессарабії, Поділля й України, дійсно бажають певної автономії. Більше того, деякі мріють  і про окрему рутенську державу». Він писав, що серед угорських рутенів поки що українського політичного руху немає, а тому слід використати цю сприятливу ситуацію, щоб «повністю і навіки здобути для нас цю національність».
З переписки між Е.Еганом та І.Дорані можна зрозуміти, що, крім іншого, метою «Рутенської Акції», яку з політичних міркувань перейменували на «Верховинську Акцію», було посягання Угорщини на територію Закарпаття через денаціоналізацію русинів. Угорські державні чинники були свідомі того, що в Галичині та Україні живе той самий народ, у якого карпатські русини знаходять велику моральну поміч та скріплення національної самобутності. Тому нема сумніву, що «Акцію» Егана уряд Угорщини бажав використати у власних інтересах, у зв’язку з чим надавав останньому відповідні інструкції. Допомагаючи русинам, угорські можновладці надіялись швидко викорінити самоідентифікацію населення гірського краю та легко його мадяризувати.
Досліджуючи сучасний етап допомоги Угорщини закарпатським угорцям, закрадаються сумніви, а чи не є це наступною фазою «Верховинської Акції», яка нещодавно була розконсервована угорськими урядовцями і символічно названа іменем Еде Егана.
Еде Еган відомий всім як керівник «Верховинської Акції» 1897 року, іменем якого названо Благодійний фонд «Закарпатський центр економічного розвитку «Еган Еде», офіційно задекларованою метою створення якого є надання Угорщиною закарпатським угорцям благодійної допомоги. Еде Еган народився в 1851 році в угорському містечку Чакторня, в родині вихідців з Ірландії. Магістратуру проходив у гімназії міста Сомбатгель, а економічну і правову освіту отримав у вищих землеробських школах Відня (Австрія) та Галле (Німеччина). Практичні навики набув працюючи в різних європейських країнах – Чехії, Австрії, Італії, Англії, Прусії. Після смерті батька набуті теоретичні знання довгий час застосовував у власному маєтку, аж поки не поступив на роботу в Міністерство сільського господарства, зайнявши посаду державного інспектора з виробництва молочних продуктів. Опублікував багато наукових праць в угорських і європейських наукових виданнях, зокрема і таких, що стосувалися господарства Карпат. Тож, не випадково міністр сільського господарства Угорщини Ігнац Дорані восени 1897 року доручив керівництво «Верховинською Акцією» саме йому. «Верховинська Акція» – урядова акція, направлена на поліпшення економічного становища русинського (українського) населення Угорщини, основою якої послужила таємна угода між прем’єр-міністром Угорщини Дежевом Банффі та мукачівським греко-католицьким єпископом Юлієм Фірцаком, за якою останній, взамін підтримки правлячої ліберальної партії, домігся започаткування урядом програми економічного розвитку русинів Угорщини. А становище русинів Угорщини в той час було дійсно критичним. Про це, Олександр Духнович, автор відомого «Я Русин был, есть и буду», як людина обізнана зі становищем народу, у 1849 році написав для львівської газети «Зоря Галицька» спеціальну статтю «Состояньє Русинов в УгорщинЪ»: «Панам вже Мадярским тепер не досить; красна мова руская из всЪх вытиснена Урядов, да убогій Русин не умЪєт, что они при столицях радят, что Русин не имЪєт заступця ни при столици, ни при инных судах; неспокойніи с тым, что Русинам всЪ лЪпшій Орунта одобрани, что Русины с датками (порціями), пак с лЪсами и с рекрутаціов аж надто утиснени: нЪт, оны теперь через войсько  паньскоє, через так званых Гвардистов или Гонведов нищат худобу русинов убогих, палят села, сквернят Церкви рускіи, ба и что день ставляют шибеницЪ, абы людей руских вЪшати, и пак селянов насилієм к паньщинЪ и принятію мовы Мадярскои, пак вЪры кальвЪнской притягнути». Акція, згідно з розробленою програмою, мала дві мети: економічну – покращення соціальних та економічних умов життя русинського народу, і політичну – зробити русинів всією душею угорцями. Після дослідження вказаної проблематики та реалізації акції, Еган Еде 25 січня 1898 pоку в таємному донесенні на ім’я  Ігнаці Дорані ставить запитання «А чи для себе ми виховуємо народ… Я розумію під цим його руське походження». У донесенні він також пише: «я дізнався, що ті два з половиною мільйона рутенів (українських русинів), які живуть у Східній Галичині, разом із 1\3 мільйона рутенів, які заселяють Буковину, і з тими, майже 16 мільйонами, які складають населення Бессарабії, Поділля й України, дійсно бажають певної автономії. Більше того, деякі мріють  і про окрему рутенську державу». Він писав, що серед угорських рутенів поки що українського політичного руху немає, а тому слід використати цю сприятливу ситуацію, щоб «повністю і навіки здобути для нас цю національність». З переписки між Е.Еганом та І.Дорані можна зрозуміти, що, крім іншого, метою «Рутенської Акції», яку з політичних міркувань перейменували на «Верховинську Акцію», було посягання Угорщини на територію Закарпаття через денаціоналізацію русинів. Угорські державні чинники були свідомі того, що в Галичині та Україні живе той самий народ, у якого карпатські русини знаходять велику моральну поміч та скріплення національної самобутності. Тому нема сумніву, що «Акцію» Егана уряд Угорщини бажав використати у власних інтересах, у зв’язку з чим надавав останньому відповідні інструкції. Допомагаючи русинам, угорські можновладці надіялись швидко викорінити самоідентифікацію населення гірського краю та легко його мадяризувати. Досліджуючи сучасний етап допомоги Угорщини закарпатським угорцям, закрадаються сумніви, а чи не є це наступною фазою «Верховинської Акції», яка нещодавно була розконсервована угорськими урядовцями і символічно названа іменем Еде Егана. скачать dle 11.3