Життя в Америці: закарпатець розповів про «гангстерські» гетто та залежність від «Кока-коли» (+ФОТО)
- 10-04-2017, 19:00
- Новини / Закарпаття
- 0
- 313
Чимало українців мріють про краще життя за кордоном. Герой інтерв’ю 0312.ua – 31-річний ужгородець Ярослав Газа на місяць поринув у «американську мрію». Чоловік розповів про свій заокеанський відрізок життя, де всі запитують «як справи?», «Кола» ллється літрами, а безхатьки цікавляться геополітикою.
За своє життя Ярослав встиг побувати в Італії, Австрії, Угорщині, Словаччині.
Однак «наймасштабніша» подорож Гази була в Америку, під час якої він разом з друзями на авто перетнули усі штати по горизонталі із заходу на схід.
«ЦІКАВО БУЛО СПОСТЕРІГАТИ ЗА ЖИТТЯМ МІСТА, ПРО ЯКЕ ЧУВ ЛИШЕ У ФІЛЬМАХ»
- Важко було покидати рідний Ужгород на такий тривалий відрізок часу?
- Чесно кажучи за все життя з Ужгорода не виїжджав більше, аніж на 2 тижні. А це був цілий місяць. 2 тижні із цього часу ми жили у знайомих із Сан-Франциско. Жили, як справжні американці: ходили в маркет за продуктами, готували вдома. Цікаво було спостерігати за життям міста, про яке чув лише у фільмах та з негативного гумору Задорного (сміється). Напевно, більше не буде такої країни, яка мене настільки зможе вразити.
- У чому полягає різниця між життям в українця та американця?
- Підсвідомо мені здавалося, що США — це райське містечко. Що все населення штатів живе в достатку. Але це не так. Все залежить від спеціальності. Лікар, юрист, банкір — може добре себе забезпечити, люди простих професій типу продавців, обслуговуючий персонал, тим більше якщо вони іммігранти і не мають власного житла, (а нерухомість в Штатах дуже дорога) змушені працювати дуже багато. Грубо кажучи, повинні працювати, щоб жити. Хоча в принципі така ж схема вірна і для країн Європи.
«У НАС МОЖНА ПОБАЧИТИ КУЛЕР З ВОДОЮ, У НИХ — З КОКА-КОЛОЮ»
За словами Ярослава, в Ужгорода та Сан-Франциско таки є спільні риси:
«Чим відрізняється життя? По-перше, зовнішнім виглядом. Інфраструктура, дороги, транспорт – все на найвищому рівні. Місто докорінно відрізняється від звичної нам моделі. Міста в штатах розділені мережею доріг, що утворюють квартали. Там багато перехресть, і практично немає вузьких вуличок як в Європі. Медицина, робота поліції, різних служб – так само. Однак, там не всюди чисто. На певних ділянках можуть бути купи сміття.
ФАСТ-ФУД І СПОРТ
«Дещо дивно американці харчуються. У них дуже популярний фаст-фуд. Там немає величезної кількості товстих людей, як про це говорять, але дійсно відсоток «повних» там більший, аніж у нас. Але це також залежить від регіону. У Сан-Франциско, приміром, люди обожнюють спорт. На кожному кроці велосипедисти, атлети. А ще кока-кола… Це їхня пристрасть. У нас можна побачити кулер з водою, у них – з кока-колою. Вона там всюди. Таке враження, що там колу п’ють, як у нас воду. Налив собі півлітра – попив, потім ще раз повторив і пішов далі. І це з самого дитинства.
- Що Вас найбільше вразило під час подорожі?
- Вразила така собі вдавана культура, яка особисто мені сподобалася У Америці завжди за фразою «привіт» йде фраза «як справи?». Завжди і будь-де. Вони запитують «як справи?», однак навіть не завжди сподіваються на відповідь. Це просто вияв культури. От так весь день: кожен, з ким стикаєшся, запитується з усмішкою на обличчі «як справи?». Здавалося б, дрібниця, але додає енергії і хорошого настрою.
ДИПЛОМАТИЧНИЙ БЕЗХАТЬКО ТА ПУТІН
- У США безхатьки інші. Частину з них не обставини змусили «бомжувати». Це їхній стиль життя. Є багато програм, проектів, де вони отримують все необхідне для того, щоб вижити. Американські бомжі – надзвичайно позитивні люди. Якщо ти проходиш повз нього, то він до тебе заговорить, привітається, запитає, як справи. З нами навіть сталась цікава історія, пов’язана із безхатьком. Здається, це було у Вашингтоні. Він до нас підійшов і почав розпитуватись про політичну ситуацію в Україні, про стосунки з Росією, про наше ставлення до Путіна, про АТО… Чоловік відразу відзначив, що не хоче вступати з нами у дискусію. Він просто хотів, як «незалежний журналіст», дізнатись про те, що відбувається у країні. Поцікавився, подякував і пішов. От і все.
Що знають американці про Україну?
- У цілому, люди знали про таку країну, але не більше. Мені здається, що їм все одно. Там на все позитивно реагують, хоч ти з України, хоч з Азербайджану. Справа у тому, що вони навіть свою країну достеменно не знають. Коли ми сказали американцям, що приїхали у Нью-Йорк із Сан-Франциско, вони дуже здивувались. Сказали, що живуть у Нью-Йорку усе життя, але у Сан-Франциско не були. Декілька разів, але це іммігранти з Мексики, сказали про Путіна й стосунки України з Росією.
- Як працюють американські «копи»?
- Чесно кажучи, із роботою американських «копів», у принципі, як із роботою ужгородських, я не дуже знайомий. Але там поліція – це стара авторитетна структура, яку дуже поважають. Якщо з нашими можуть постояти, поговорити, посперечатись, то в Америці таке не проходить. Один мій товариш, який накинув на голову капюшон і йшов вулицею, наразився на «копів», які наставили на нього зброю. В Америці до поліції ставляться добре і поважають її.
«НАШ ЗНАЙОМИЙ ВИРІШИ ПРОВЕСТИ НАМ ЕКСКУРСІЮ ПО НІЧНОМУ «ГЕТТО»»
- Чи доводилось побувати у небезпечних районах Америки?
- Так-так. Це було у Нью-Йорку. Все, і справді, виглядає як у кіно. Це був звичайний «райончик». Частина міста, яка складається з невеликих будинків. Ми були у знайомого, який живе там протягом 15 років. Вночі, близько 12 години, він сказав, що неподалік від його вулиці є так зване «гетто», де живуть переважно афроамериканці, купа наркоманів, з якими не вийде у випадку чого «домовитись», як у нашому Новому районі. Нас попередили, що там люди можуть робити страшні речі. Можуть без пояснень побити, обікрасти. Однак, наш знайомий вирішив провести нам екскурсію по нічному «гетто». Ми сіли у авто і поїхали. І справді, у фільмах не фантазують: розмальовані будинки, «гангстери» сидять купками, величезна кількість сміття.
Чув, що у Америці завжди потрібно залишати «чайові» офіціанту.
- Це так. У Америці є правило «обов’язкових «чайових»». Це 20% від суми, яку ви залишили у закладі. У доларах – це непогана сума. Можна, звісно, не заплатити. Однак, у хороших закладах може підійти адміністратор і запитати, чому не залишили «чайові». «Ви не залишили «чайові», значить, вам щось не сподобалось. Скажіть, будь ласка, що це, щоб ми могли це виправити» — ось так це приблизно виглядає.
- Ви хотіли повертатись додому?
- Можливо, тільки під кінець. Однак, не дуже хотілось, хіба що на декілька днів відіспатись. У цій подорожі є тільки один недолік. Немає більше такої країни, яку мені б хотілося або хочеться відвідати так сильно, як Штати. Збулася мрія всього мого життя, і від цього дуже добре на душі, але в той же час трохи сумно. От і все.
За своє життя Ярослав встиг побувати в Італії, Австрії, Угорщині, Словаччині.
Однак «наймасштабніша» подорож Гази була в Америку, під час якої він разом з друзями на авто перетнули усі штати по горизонталі із заходу на схід.
«ЦІКАВО БУЛО СПОСТЕРІГАТИ ЗА ЖИТТЯМ МІСТА, ПРО ЯКЕ ЧУВ ЛИШЕ У ФІЛЬМАХ»
- Важко було покидати рідний Ужгород на такий тривалий відрізок часу?
- Чесно кажучи за все життя з Ужгорода не виїжджав більше, аніж на 2 тижні. А це був цілий місяць. 2 тижні із цього часу ми жили у знайомих із Сан-Франциско. Жили, як справжні американці: ходили в маркет за продуктами, готували вдома. Цікаво було спостерігати за життям міста, про яке чув лише у фільмах та з негативного гумору Задорного (сміється). Напевно, більше не буде такої країни, яка мене настільки зможе вразити.
- У чому полягає різниця між життям в українця та американця?
- Підсвідомо мені здавалося, що США — це райське містечко. Що все населення штатів живе в достатку. Але це не так. Все залежить від спеціальності. Лікар, юрист, банкір — може добре себе забезпечити, люди простих професій типу продавців, обслуговуючий персонал, тим більше якщо вони іммігранти і не мають власного житла, (а нерухомість в Штатах дуже дорога) змушені працювати дуже багато. Грубо кажучи, повинні працювати, щоб жити. Хоча в принципі така ж схема вірна і для країн Європи.
«У НАС МОЖНА ПОБАЧИТИ КУЛЕР З ВОДОЮ, У НИХ — З КОКА-КОЛОЮ»
За словами Ярослава, в Ужгорода та Сан-Франциско таки є спільні риси:
«Чим відрізняється життя? По-перше, зовнішнім виглядом. Інфраструктура, дороги, транспорт – все на найвищому рівні. Місто докорінно відрізняється від звичної нам моделі. Міста в штатах розділені мережею доріг, що утворюють квартали. Там багато перехресть, і практично немає вузьких вуличок як в Європі. Медицина, робота поліції, різних служб – так само. Однак, там не всюди чисто. На певних ділянках можуть бути купи сміття.
ФАСТ-ФУД І СПОРТ
«Дещо дивно американці харчуються. У них дуже популярний фаст-фуд. Там немає величезної кількості товстих людей, як про це говорять, але дійсно відсоток «повних» там більший, аніж у нас. Але це також залежить від регіону. У Сан-Франциско, приміром, люди обожнюють спорт. На кожному кроці велосипедисти, атлети. А ще кока-кола… Це їхня пристрасть. У нас можна побачити кулер з водою, у них – з кока-колою. Вона там всюди. Таке враження, що там колу п’ють, як у нас воду. Налив собі півлітра – попив, потім ще раз повторив і пішов далі. І це з самого дитинства.
- Що Вас найбільше вразило під час подорожі?
- Вразила така собі вдавана культура, яка особисто мені сподобалася У Америці завжди за фразою «привіт» йде фраза «як справи?». Завжди і будь-де. Вони запитують «як справи?», однак навіть не завжди сподіваються на відповідь. Це просто вияв культури. От так весь день: кожен, з ким стикаєшся, запитується з усмішкою на обличчі «як справи?». Здавалося б, дрібниця, але додає енергії і хорошого настрою.
ДИПЛОМАТИЧНИЙ БЕЗХАТЬКО ТА ПУТІН
- У США безхатьки інші. Частину з них не обставини змусили «бомжувати». Це їхній стиль життя. Є багато програм, проектів, де вони отримують все необхідне для того, щоб вижити. Американські бомжі – надзвичайно позитивні люди. Якщо ти проходиш повз нього, то він до тебе заговорить, привітається, запитає, як справи. З нами навіть сталась цікава історія, пов’язана із безхатьком. Здається, це було у Вашингтоні. Він до нас підійшов і почав розпитуватись про політичну ситуацію в Україні, про стосунки з Росією, про наше ставлення до Путіна, про АТО… Чоловік відразу відзначив, що не хоче вступати з нами у дискусію. Він просто хотів, як «незалежний журналіст», дізнатись про те, що відбувається у країні. Поцікавився, подякував і пішов. От і все.
Що знають американці про Україну?
- У цілому, люди знали про таку країну, але не більше. Мені здається, що їм все одно. Там на все позитивно реагують, хоч ти з України, хоч з Азербайджану. Справа у тому, що вони навіть свою країну достеменно не знають. Коли ми сказали американцям, що приїхали у Нью-Йорк із Сан-Франциско, вони дуже здивувались. Сказали, що живуть у Нью-Йорку усе життя, але у Сан-Франциско не були. Декілька разів, але це іммігранти з Мексики, сказали про Путіна й стосунки України з Росією.
- Як працюють американські «копи»?
- Чесно кажучи, із роботою американських «копів», у принципі, як із роботою ужгородських, я не дуже знайомий. Але там поліція – це стара авторитетна структура, яку дуже поважають. Якщо з нашими можуть постояти, поговорити, посперечатись, то в Америці таке не проходить. Один мій товариш, який накинув на голову капюшон і йшов вулицею, наразився на «копів», які наставили на нього зброю. В Америці до поліції ставляться добре і поважають її.
«НАШ ЗНАЙОМИЙ ВИРІШИ ПРОВЕСТИ НАМ ЕКСКУРСІЮ ПО НІЧНОМУ «ГЕТТО»»
- Чи доводилось побувати у небезпечних районах Америки?
- Так-так. Це було у Нью-Йорку. Все, і справді, виглядає як у кіно. Це був звичайний «райончик». Частина міста, яка складається з невеликих будинків. Ми були у знайомого, який живе там протягом 15 років. Вночі, близько 12 години, він сказав, що неподалік від його вулиці є так зване «гетто», де живуть переважно афроамериканці, купа наркоманів, з якими не вийде у випадку чого «домовитись», як у нашому Новому районі. Нас попередили, що там люди можуть робити страшні речі. Можуть без пояснень побити, обікрасти. Однак, наш знайомий вирішив провести нам екскурсію по нічному «гетто». Ми сіли у авто і поїхали. І справді, у фільмах не фантазують: розмальовані будинки, «гангстери» сидять купками, величезна кількість сміття.
Чув, що у Америці завжди потрібно залишати «чайові» офіціанту.
- Це так. У Америці є правило «обов’язкових «чайових»». Це 20% від суми, яку ви залишили у закладі. У доларах – це непогана сума. Можна, звісно, не заплатити. Однак, у хороших закладах може підійти адміністратор і запитати, чому не залишили «чайові». «Ви не залишили «чайові», значить, вам щось не сподобалось. Скажіть, будь ласка, що це, щоб ми могли це виправити» — ось так це приблизно виглядає.
- Ви хотіли повертатись додому?
- Можливо, тільки під кінець. Однак, не дуже хотілось, хіба що на декілька днів відіспатись. У цій подорожі є тільки один недолік. Немає більше такої країни, яку мені б хотілося або хочеться відвідати так сильно, як Штати. Збулася мрія всього мого життя, і від цього дуже добре на душі, але в той же час трохи сумно. От і все.
