Як закарпатець звик до життя у Шотландії: історія закарпатського заробітчанина

• 
  

Ужгородець Євген працює в Шотландії рік і 8 місяців. При готельно-ресторанному комплексі миє посуд (нічого дивного: багато закарпатців з вищою освітою виконують таку роботу в європейських країнах).
Зарплату отримує офіційно, фунтами, половину заробленого надсилає дружині та дітям. У вільний час подорожує Європою. Побував у кількох містах Великобританії, зокрема і в Лондоні. У грудні планує поїхати до Парижа (познайомився із француженками, вони запросили Євгена в гості). Кореспонденту розповів про шотландські заробітки й тамтешнє життя.
– Женю, що спонукало поїхати за кордон на заробітки? І чому Шотландія, така непопулярна країна для закарпатців?
– У свій час закінчив Київський політехнічний інститут. Трудився на заводі в Ужгороді. Коли підприємство припинило діяльність, пішов комп’ютерником у газету юридичного спрямування. То був 98 або 99 рік. Тоді й пов’язав своє життя зі ЗМІ: 15 років працював у газетах, де набирав тексти, робив верстку, дизайн. Це було моє – від роботи отримував кайф, познайомився й подружився з багатьма журналістами. 2015 року власник закрив газету. Як і весь колектив, я опинився на вулиці. Врятував мене двоюрідний брат. На той час він працював 7 років у Шотландії. Запропонував приїхати, там якраз тривав набір на роботу в готельно-ресторанний комплекс. Я погодився.
До Шотландії Євген приїхав у кінці лютого 2016 року. Відтоді живе в орендованому 5-кімнатному будинку з іншими заробітчанами з різних країн. Платить 180 фунтів (6300 грн) оренди й майже сотню за комунальні. Харчується скромно, на продукти витрачає 180–300 фунтів. Буханка хліба й літр молока коштують майже по фунту. Піца – від 2 до 5 фунтів.
– Тут жорстке трудове законодавство, офіційне працевлаштування, сплата податків, медичне страхування, – зауважує. – Два місяці чекав, поки мені зробили податковий номер, бо без нього неможливо отримати заробітну плату. Оренду сплачую господарю щомісяця, а ось із квитанціями за спожитий газ, електроенергію тут така нерегулярність – можуть принести раз на три місяці. До місця роботи мені йти пішки 10 хвилин, що є великою перевагою – не витрачаю гроші на транспортні послуги.
Працює чоловік 40 годин на тиждень, згідно з графіком, бувають і нічні зміни. У вільний час наповнює український сайт. Для цієї роботи має власний ноутбук. Із серпня відвідує сертифіковані курси англійської мови. За 19 занять заплатив 25 фунтів, у кінці навчання отримає документ.
– Вільно володію українською, російською. Вище середнього рівня – угорською. Якщо хочеш тут працювати на кращій роботі, а не залишатися мийником посуду, мусиш знати англійську. Тому й пішов на курси, – зізнається. Серед заробітчан багато угорців, поляків. З ними підтримує контакти, але дружбу не заводить.
Не в захваті наш земляк від шотландської кухні:
– Їжа тут нездорова, кухня погана. Усе це відображається на фігурі – шотландці безформні, чимало з них мають зайву вагу. Їдять багато чіпсів, які зроблені з такої собі хімічної картоплі. В їхньому раціоні супів як таких нема. Є якісь кремові. Беруть пакет з порошком, висипають його в посуд, заливають гарячою водою і збивають міксером. Дипломовані кухарі взагалі не вміють готувати. Як закарпатець я такого ніколи б не приготував і не їв. У стравах поєднують несумісні продукти. До прикладу, копчену рибу кидають у підливку з майонезом чи гірчицею, перемішують з макаронами й посипають тертим або плавленим сиром. Щось перехоплю на роботі, та зазвичай купую собі піцу, готові курячі ніжки, розігріваю в мікрохвильовці. Жінка, яка проживає з нами в будинку, готує борщ із заправок, які я привіз з Ужгорода. Днями закінчилися домашні запаси, у кінці жовтня їхатиму додому. Як завжди, везтиму борщові заправки, ковбасу, цукерки.
Шотландія в дечому схожа на Закарпаття: тут невисокі гори, одно- та двоповерхові будинки з гострокутними дахами, багатоповерхівки міста (мають не більше 10 поверхів) можна порахувати на пальцях однієї руки. Проте на відміну від наших, дороги тут чисті, рівні, без сюрпризів, вулиці підмітають та сміття вивозять регулярно, але часто можна побачити викинуті обгортки із солодощів, печива, бутербродів, порожні пляшки з-під води, пива. Якщо шотландець (а може, і турист?) не знайде поблизу сміттєвої корзини, то папірець чи пляшку кине будь-де. Курять тут тільки у спеціально відведених місцях. З цигаркою в зубах ви не побачите людину на зупинці чи вулиці. Женя каже, що якщо закурити в їхньому будинку, то спрацює протипожежна сигналізація. Цигарки тут дорогі – найдешевша пачка коштує 8 фунтів (280 грн!). Але любителям "пофайчити" цінова політика держави не є перепоною. «Курять як паровози, крутять самокрутки. І наркотою балуються, і напитися можуть до свинячого стану», – сміється Євген.
І наостанок про погоду. Більшу половину року температура повітря коливається в межах від мінус до плюс 5°. Улітку вище 20° не буває, узимку стовпчик термометра нижче 5° морозу не опускається. Сніг тут випадає вкрай рідко. Цього року на Закарпатті зима була щедрою на сніг, тріскучі морози, натомість у Шотландії посипало снігу лише в кінці лютого, і то небагато.
Як бачимо, у кожної країни свої переваги, свої закони, свої можливості. Та де б не були закарпатці, які б гроші не заробляли в далеких світах, їх тягне додому. Бо вдома і стіни гріють, і вода смачніша, і сонце ласкавіше, ну а про закарпатську кухню годі й казати – самі знаєте: смачно, корисно, поживно.
Джерело: Карпатський об’єктив

скачать dle 11.3