Із в'язниці до PhD: Після 20 років за ґратами американка пішла вивчати історію США

Арештантка No. 970554 Мішель Джонс вийшла із в'язниці в Індіані минулого місяця, відбувши майже 20 років за убивство 4-річного сина.

Першого ж дня на волі 45-річна американка поїхала в Університет Нью-Йорка, щоб офіційно почати навчання на PhD-програмі з історії США, йдеться на The New York Times.
Перебуваючи за ґратами, Джонс стала стипендіаткою програми вивчання американської історії. Під час відбування покарання їй навіть вдалося презентувати свої роботи на відеоеонференції істориків протягом Indiana General Assembly.

Оскільки у місці обмеження свободи в Мішель не було доступу до інтернету, вона часто засиджувалася у в'язничній бібліотеці, вивчаючи копії документів Державного архіву штату Індіана. Історичне товариство Індіани визнало дослідження Джонс найкращим у 2016 році.
Відбуваючи покарання, Мішель також встигла написати кілька танцювальних композицій та історичних драм, одна з яких відкриватиме сезон Театру Індіанаполіс у грудні.
Окрім Університету Нью-Йорка, жінка подавалася й на навчання у Гарвард. Джонс опинилася серед 18 обраних щасливчиків із 300 аплікантів історичної навчальної програми Гарварду.
Пізніше університет відкликав свою пропозицію Мішель, тому що професорська спільнота збурилася проти прийому жінки, яка 20 років відсиділа за ґратами через убивство власної дитини.
Джонс завагітніла у 14 після примусового сексу із старшокласником. Мати Мішель, дізнавшись про вагітність, била її у живіт дошкою. Після цього випадку дівчину помістили у спеціалізований центр жертв насильства.
Під час судів Джонс розповідала, що у дитинстві постійно переживала образи та побиття удома, тож переносила цю модель поведінки і на свого сина, Брендона Сімса.
Хлопчик загинув за обставин, які так і не вдалося з'ясувати. Тіло дитини не знайшли.
Два роки потому у Клініці кризового центру жінка зізналася, що поховала його сама без розпізнавальних знаків, не повідомивши поліцію, батька дитини та його родину.
Друг жінки у суді розповів, що вона зізнавалася, як сильно побила малого, а потім покинула на 2 дні зачиненим удома, а повернувшись знайшла його мертвим у спальні.
Спершу жінку засудили до 50 років позбавлення волі, одна пізніше термін скоротили до 20 за хорошу поведінку та ініціативу навчатися.
Із 1996 року вона почала працювати у бібліотеці жіночої колонії в Індіані. Їй вдалося здобути звання паралегала (помічника юриста) після закінчення бакалаврату в Університеті Болл у Мансі (Індіана).
У 2004 Мішель продовжила навчання в Університеті Індіани. Серйозно ж захоплюватися історією жінка почала у 2012-му.
Тоді професор Кеслі Кайффман, який на волонтерських засадах допомагав у колонії, залучив ув'язнених до дослідження їхньої в'язниці, яка розпочала роботу 1873 року як перший заклад обмеження свободи для жінок у США.
Проаналізувавши архівні записи понад сторічної давнини, Джонс зробила відкриття – тоді у виправному закладі не було повій.
Разом сусідкою по камері жінці вдалося знайти пояснення своєму відкриттю. Неподалік від в'язниці тоді існував ще один "виправний заклад", до якого відправляли повій для перевиховання.
Пізніше їм вдалося знайти близько 30 аналогічних закладів на території США. Спільно із професором Кайффманом вони описали знахідку та опублікували дослідження в Академічному журналі Індіани. За роботу авторок відзначили Державною премією історичної спільноти.
Роки історичних досліджень за ґратами мали закінчитися у жовтні, коли збігав термін ув'язнення, однак Мішель Джонс дозволили вийти раніше на 2 місяці, щоб вона могла вчасно почати навчання на програмі PhD з історії в Університеі Нью-Йорка. скачать dle 11.3