Мистецтво у чашці: як талановита закарпатка створює шедеври на каві (ФОТО)

Жителі обласного центру Закарпаття часто називають рідне місто українською столицею кави. Нерідко серед поціновувачів цього диво-напою виникають дискусії, зокрема й стосовно конкуренції з «кавовим» Львовом. 

Однак вклад талановитої ужгородки Катки Мучички беззаперечний. Дівчину з поетичною душею, яка малює на каві різноманітні зображення, знають уже не тільки містяни, а й туристи, котрим пощастило посмакувати, до прикладу, лате із тваринками чи квітами на пінці. Кумедні малюнки на каві, які здатні «зарядити» позитивом як перед роботою, так і після виснажливого дня, є не просто хобі дівчини – а ще й «прикрасою» сімейної справи. Уже сім років в Ужгороді працює унікальна кав’ярня під назвою «Чічка», що в перекладі із закарпатського діалектизму – квітка. Назва закладу відповідає атмосфері. На терасі багато квітів, є вони – і на каві. Тут Катя Мучичка варить неперевершені напої, які розмальовує різноманітними візерунками. 

Як виникає мистецтво на каві, «Закарпатський кореспондент» поцікавився в майстрині. Про лате-арт – особливий спосіб вливання спіненого молока в еспресо, в результаті чого на поверхні напою виникають візерунки – читайте нижче.




-Катю, де ти черпаєш натхнення дивувати відвідувачів кав’ярні щораз новими малюнками? 

-Коли я починаю захоплюватися чимось, то завжди прагну довести це до ідеалу. Чи це поезія, вивчення мови, стосунки з близькими тощо… Часом я перегораю, можу опускати руки при невдачах і обіцяти собі, що більше ніколи не займатимуся цими дурницями, але потім усе минає, і я починаю з новими силами і натхненням. Найголовніші мої музи – це люди, що мене оточують. Багато відвідувачів кав’ярні стали моїми друзями. Ми завжди ділимося новинами, обговорюємо важливі теми і підтримуємо одне одного в різних ситуаціях. Насправді кав’ярня – це досить складна система зв’язків, де всі знаються, спілкуються, допомагають. У нас навіть є власна традиція «підвішення кави» – анонімного пригощання. Роблять це, коли хочуть віддячити чи, наприклад, помиритися. Мені подобається, коли люди всміхаються, коли вони випромінюють добро, тому я намагаюся зробити трохи щасливішим кожного, хто приходить до нас. Я в деталях пам’ятаю, якій каві надає перевагу людина, скільки цукру ставити на блюдечко, чи доливати молоко і якої саме температури. Усі люблять, коли до них ставишся з увагою, правда ж? Так само з лате-артом. Коли подаю каву з милими звірятками дорослим чоловікам, що викликає в них радість і дитячий захват, розумію – це моє маленьке досягнення.

-Напевно, часто про це запитували, та все ж – що необхідно для відмінного лате-арту? Поділися основними секретами.

-Слід зауважити, що існує кілька технік лате-арту: це і вливання в еспресо спіненого молока, і малювання спеціальним пером, і створення малюнків за допомогою різноманітних барвників, какао, топінгів. Мій шлях в цьому мистецтві почався з другого, бо тоді здавалося, що я ніколи не зможу влити молоко так, аби утворився візерунок. Не знаю, скільки кав я приготувала до того, як у мене вийшла перша розета, але зараз саме в базових малюнках отримую найбільше задоволення. А мої клієнти навпаки – хочуть чогось складнішого чи смішнішого. 

Головне в лате-арті – це правильно збите молоко і гарна крема на еспресо. В яку точку вливати молоко і які робити рухи рукою – залежить від вибраного малюнка. Той, хто хоче навчитися малювати на каві, переглядаючи відео в Інтернеті, повинен стежити саме за цим. До слова, мій головний учитель – це YouTube.




-Книг у кав’ярні чимало. За одне кавування можна тільки відчути «смак» твору літератури, але не прочитати. Це ще один привід повернутися на мистецьку каву?

-З книгами трохи складно, мені досі не повернули Маркеса і Муракамі, кілька номерів «Унікуму» і журнал «Люблю каву». Тому зараз я намагаюся не зичити книг людям, якщо не впевнена, що вони повернуть. Звісно, я не завжди можу помітити зникнення, але не думаю, що люди, які читають, здатні на таке, хоча… Це навіть романтично – крадії книг у мене в кав’ярні. Сподіваюся, що чтиво їм сподобається.

-Знаю, ти пишеш вірші. Як поєднуєш мистецтво кави та поезію? «Частуєш» відвідувачів і лірикою для настрою?

-Я намагаюся це не поєднувати, а навпаки – розділити. Одне – це спосіб утечі від іншого. Звісно, дехто знає, що я пишу, дехто навіть читав щось, але я ніколи не декламую віршів на роботі. Хіба що репетирую перед виступами в зачиненій кав’ярні, коли нікого немає поруч. У нас гарна акустика.




-Зізнайся, ти кавоман? Часто готуєш мистецьку каву для себе?

-У мене рідко є час на себе, зазвичай я допиваю холодну каву десь між замовленнями, тому про лате-арт не може бути й мови. Хоча я обожнюю цей напій, і навіть навчила свого коханого готувати його на кавовій машинці, бо найбільше мені смакує, коли готують для мене, а не я.

-Скільки щодня виконуєш малюнків? Через велику кількість не перетворюється ця творчість на рутину?

-Зараз менше, бо літо, і частіше замовляють каву з холодним молоком. От восени, з приходом студентів, у нас почнеться справжня спека. Загалом лате-арт у мене не займає багато часу, тому капучино без малюнка у нас практично не буває. Мені здається, це ніколи не набридає, тим паче, я часом вигадую для себе різноманітні завдання. Наприклад, у період новорічних свят були тільки святкові малюнки, перед Великоднем – зайчики і писанки, зараз, перед Персеїдами я відточувала свою майстерність у зображенні зоряного неба. Іноді я ставлю собі за мету не повторити за день жодного малюнка.




-Раніше ти розповідала про бажання проводити майстер-класи з лате-арту. На якому етапі зараз цей задум? Чи поділилася ти вже з кимось секретами кавового мистецтва?

-Я провела вже чимало майстер-класів. Здебільшого, моїми учнями були люди, що не працюють у цій сфері, хоча були й такі. Іноді мене запрошують показати ази працівникам інших закладів, і це чудово, бо, ділячись своїми знаннями з іншими, я теж дізнаюся багато нового і важливого у моїй роботі.

- Що відчуваєш, малюючи на каві? Завжди займаєшся лате-артом у хорошому настрою, щоб передати цей позитив?

- Коли в мене грайливий настрій, і я добре знаю, що не ображу цим людину, то можу намалювати щось смішне - поросятко, панду з великими колами на місці очей чи зубату піранью (усм. - авт.). Часом люди просять намалювати щось самі, наприклад, закоханим подобається "Поцілунок". Важливо відчувати настрій людини і ділитися з нею своїм натхненням. Думаю, це мій маленький вклад для того, щоб зробити світ добрішим.

Юлія МЕДЮХ, "Закарпатський кореспондент"
Фото Оксани Шуфрич, Сергія Гренсера, Катки Мучички