Третя річниця Майдану: що вдалось змінити, а що ні після Революції Гідності

Третю річницю Революції Гідності українці зустріли з суперечливими настроями і тривожними думками. Для одних – це трагічна і водночас важлива подія в історії української держави. Інші все частіше задаються питанням: чому те, що було обіцяно на Майдані, досі не виконано? Що Україна здобула за цей час, а що так і лишилося обіцянкою, – в матеріалі.


Через три роки після кривавих подій на Майдані, втечі Януковича і його поплічників, що призвело до зміни влади в Україні, питань до нових державних керманичів стає все більше. Результатів реальних реформ не видно, а от подальше зниження рівня життя багатьох громадян все більше кидається в очі. При цьому 2/3 українців перестали довіряти як владі, так і опозиції. На думку голови правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимира Фесенка, такі настрої спричинені завищеними очікуваннями наших співгромадян після Майдану, які зазнали краху і призводять до розчарування. Як зазначає політичний експерт, головна проблема – повільні темпи змін і їх неоднозначність.

Рухаємося за традиційною українською логікою: крок уперед, в бік, назад. Але люди хочуть швидких і позитивних змін. Виникає дисонанс між високими очікуваннями, пов'язаними з Майданом, і тим, що їх значна частина не виправдалася,
– зазначає Фесенко.

Як зазначає директор аналітичного центру "Політика" Микола Давидюк, після Майдану влада серйозно підняла планку очікувань. Тому зараз, навіть якщо влада буде щось виконувати, населення в це не повірить.

Попри незадоволення повільним темпом реформ, які часто є неоднозначними, експерти переконані: проривні зрушення є, країна рухається в правильному напрямку. Зокрема, за словами голови правління Центру соціологічних та політологічних досліджень "Соціовимір" Сергія Тарана, одне з головних досягнень – визначення із геополітичним вектором розвитку України.

Питання, куди ми рухаємося – на схід чи захід – розривало український політикум зсередини з часів незалежності і обумовлювало достатньо конфліктну ситуацію в державі. Це не дозволяло проводити дієвих реформ,
– говорить він.

Безумовно, зазначає Микола Давидюк, початок реформ – позитив. Хоча вони часто не доведені до логічного кінця, але все ж стартували. Це реформа державних закупівель, нові антикорупційні структури, е-декларування, нова поліція, а також відмова від закупівлі газу в країни-агресра напряму.

Декомунізація, яка зачищає інформаційний простір від російського впливу. І не тільки радянського, а й імперсько-російського. Це один відсоток від того, що хотіло б населення, але добре що й це є. Маленькі кроки, які в історичному плані гратимуть велику роль,
– додав політолог.

Найголовніше, підкреслює Микола Давидюк, справжня українська армія розпочала формуватися що не завдяки державі, а інколи навіть попри спроби перешкодити цьому. Армія наразі ще не в тій "формі", але це відбудеться з часом.


Ще одним серйозним досягненням є формування більш активного громадянського суспільства, якого не було всі 25 років з часів відновлення української незалежності. Як підкреслює Володимир Фесенко, влада змушена з цим рахуватися. Після Майдану вона не може ігнорувати громадськість, тому інколи йде на поступки.


Одне з головних питань, яке цікавить українців – коли будуть покарані всі ті, хто винен у розстрілах учасників мирних акцій на Майдані, анексії Криму і війні на Донбасі. За три роки практично ніхто так і не отримав реального покарання за жорсткі розгони Євромайдану і вбивство людей. Як заявив начальник управління спеціальних розслідувань ГПУ Сергій Горбатюк, суд виніс 35 вироків, які стосуються тодішніх працівників ДАІ та тітушок. Однак, усі вироки – умовні. Реально посадити за грати правоохоронці спромоглися лише одного "тітушку".

Про замовників і виконавців вбивств взагалі немає що говорити. Проблема не тільки в тому, що Янукович і інші чиновники-утікачі знаходяться поза межами України, здебільшого в Росії. Зрозуміло, що Кремль їх не видасть. Але й Інтерпол відмовляється оголошувати не тільки Януковича, а й навіть екс-беркутівців, які є безпосередніми виконавцями розстрілів, у міжнародний розшук. Причина – в Інтерполі вважають, що це переслідування з політичних мотивів. Щоправда, до такого рішення доклалося, так би мовити, російське лобі в Інтерполі. З іншого боку, є питання і до рівня професійності українських правоохоронців, які так і не змогли зібрати і надати переконливу доказову базу.

До того ж, так зване українське правосуддя, в основному, стає на бік винних у розстрілах Майдану. Як відомо, командира спецроти "Беркуту" Дмитра Садовника суддя Печерського райсуду Києва Світлана Волкова відпустила під домашній арешт, звідки підозрюваний спокійно втік до Росії. І це лише "вершина айсбергу".

Однак усіх причетних до вбивств на Майдані і подальших трагічних подій вже можна було б засудити заочно. Як зауважує Микола Давидюк, навіть нацистів судили швидше.

Багато утікачів-чиновників сьогодні – власники ЗМІ в Україні, вкладають у політичні партії, розвивають бізнес. Їм нічого не загрожує і взагалі, на наступних виборах вони ще й балотуватимуться,
– зауважує експерт.

При цьому, наголошує політолог, найбільшою помилкою перших післямайданних рішень була неможливість зміни еліт. Ті, хто був при владі, не захотіли її віддавати. Ще однією важливою проблемою стала неможливість об’єднання молодих партій. За його словами, не відбулося тотальної зміни політичних еліт. Петро Порошенко був в уряді Азарова, а потім став президентом. Навіть, вважає він, якби президентом став Арсен Яценюк чи Віталій Кличко, то це вже нове покоління. А Порошенко працював ще з Кучмою. Крім того, молоді партії втратили свій шанс.

"Якби тоді об’єдналися "Самопоміч", Міхеїл Саакашвілі і "ДемАльянс", то це була б формуюча партія парламенту. Навколо них була б коаліція. Сьогодні вони розпорошені, ніхто з них особливо не потрібен. Їх по одному знищує влада", – зазначає Давидюк.

Сергій Таран також вважає, що одним з мінусів є те, що українська політика не стала якісно європейською.

Ми говоримо про Європу, але насправді українська політика розривається між тими, хто купує голоси за гречку, і між тими, хто займається популізмом, закликає до невідомо чого і не прораховує логічних наслідків. Ця проблема між популістами і корупціонерами – не є та європейська якість політики, до якої ми мали б прагнути,
– наголошує експерт.

А на думку Миколи Давидюка, найбільший мінус – відсутність реальної боротьби з корупцією. Влада оголосила про боротьбу з корупцією, створено інфраструктуру, нові органи і ухвалені закони, але політичної волі немає. Тому що кожен розуміє, підкреслює експерт, що в кінці слідства можна вийти на самого себе.



Ще одна з проблем, за його словами, неповні реформи. Багато здобутків, на думку експерта, які є чи будуть, українці з політичної точки зору не оцінять. Чимало з того, що було обіцяно на Майдані, буде виконано. Але це не все і не одразу.

Безвізовий режим буде, але не одразу. Економічна співпраця з ЄС буде, але пізніше. Дуже багато речей або недовиконані, або сталися не тоді, коли на них чекали. Якби безвізовий режим ми отримали в 2014 році, сьогодні б мали десятки дешевих авіаліній, і українці в Париж і Лондон могли б літати за 5-10 євро. Населення злиться. Якщо безвізовий режим ми отримаємо влітку, то політичних бонусів для Порошенка чи Яценюка з Гройсманом не буде. Українці вже перегоріли,
– переконаний Давидюк.



В суспільстві є чимало протиріч, а також зростає втома від війни. За словами Фесенка, немає єдності в питаннях війни і миру. Як виходити з конфлікту на Донбасі?

Одні войовничі патріоти, які проти будь-яких компромісів з Росією. Але велика частина українців не хоче воювати. Втома від війни зростає. Немає єдності в питанні реформ – і в суспільстві, і всередині еліт. Реформ в такому вигляді, як їх проводить влада, українці вже бояться,
– наголосив Володимир Фесенко.

Тому, на його переконання, болючі компроміси доведеться шукати. Але, зауважує експерт, – не переступати червоні лінії. Реформи необхідні, але які за формою і змістом? Які спочатку, а які потім? На переконання політолога, немає єдності, зате є багато популізму.

Дійсно, без переговорного процесу і якихось компромісів миру не буде. Та тут важливо, щоб не було закулісних перемовин, про результати яких українці дізнаються, так би мовити, по факту. І не переходити межу, на зразок запропонованої народним депутатом від Радикальної партії Андрієм Артеменком концепції здати Росії Крим в оренду на 100 років. Україна вже одного разу погодилася на базування в Севастополі російського Чорноморського флоту. Результат угоди побачив увесь світ.

Водночас, з наближенням третьої річниці Революції, все частіше лунають заклики до третього Майдану. В правоохоронних органах зазначають – сценарії таких акцій пишуть у Кремлі. Однак кількість невдоволених діями влади зростає. Масштабна депресія і розчарування, вважає Володимир Фесенко, можуть мати негативні наслідки. Тому потрібні знаки позитивних змін, інакше в цьому болоті депресії ми можемо застрягти. І це працюватиме проти змін.
Але, хоча протестні настрої традиційно в Україні високі, це ще не означає, що українці масово підуть на акції протесту і готові до радикальної зміни влади. За словами Давидюка, українці будуть тиснути на владу на місцях, на президента, парламент, понижаючи їхні рейтинги, повідомляє сайт "24".

Зараз не та ситуація, що в людей накипіло і вони починають йти на протести. Українці зляться, хочуть, щоб були якісні зміни, але влаштовувати Майдан вони не готові,
– наголошує політолог.

В свою чергу Сергій Таран зауважує: під час війни ніякі майдани не організовуються. Якщо це, звичайно, не на користь ворога. Під час війни важливо об’єднання всіх зусиль, політичних сил і громадян. В такому разі ми вистоїмо.

"Якщо ми станемо розхитувати ситуацію всередині і грати за московським сценарієм, майдан то буде, але держави – ні", – підкреслив Сергій Таран.

Та не тільки важливо об’єднати зусилля. Саме небажання влади проводити справжні реформи робить Україну легкою здобиччю для Кремля. Західні експерти підкреслюють: успішна Україна – страшний сон Путіна. Власне, влада повинна робити, а не імітувати те, що було обіцяно на Майдані. Звичайно, за три роки всього не виконати. Однак головне, щоб українці побачили, що корупціонерів саджають до в’язниці, а не відпускають, суди – стали справедливими, а хабарників жорстко карають. Що чиновники не виводять гроші в офшори, не їздять на дорогих авто, не живуть в елітних особняках, декларуючи при цьому "голу" зарплату. Тоді до влади зросте довіра, і питання про єдність держави і завершення війни вирішаться достатньо швидко.