Українець розповів про життя лікаря в Камбоджі
михайло Дудік два роки пропрацював лікарем у Камбоджі. У країну переїхав із дружиною Ольгою Косенко. Зараз подружжя мешкає у В’єтнамі.
“У 2014 році через соцмережі почала шукати роботу у теплих країнах. Хотілося пожити біля моря. У одній з інтернет-спільнот познайомилася із Михайлом, який також шукав вакансії. Будували стосунки на відстані, бо я на той час жила у Харкові, а чоловік — в Івано-Франківську. Якось побачили по телевізору передачу про Камбоджу. Вирішили туди поїхати і спробувати знайти роботу на місці”, – розповідає Ольга Косенко, пише gazeta.ua.“В Україні подивилися ціни на готелі. Але на місці виявилося, що вони в чотири рази вищі. Інформація була застарілою. Попросили допомогти водія тук-тука. Він запропонував невеликий дерев’яний будиночок з усіма зручностями за 15 доларів на добу. Жили в такому три дні. Потім знайшли кімнату з душем і туалетом за 65 доларів на місяць. Зараз таких дешевих цін не має”.В Камбоджі Михайло Дудік влаштувався терапевтом у місцеву клініку. Ольга за кілька місяців відкрила відділ по роботі зі страховими компаніями.
“Свою роботу знайшов за два тижні, – розповідає Михайло. – Намалював з дружиною карту лікарень й почав їх обходити. В останній маленькій клініці познайомився з лікарем, корінним жителем Камбоджі – кхмером. Він запропонував працювати терапевтом за 300 доларів на місяць. Згодом зарплатню підвищили”.Через вісім місяців українець перейшов працювати у лікарню для бідних камбоджийців – міжнародний проект із пологовим будинком. У клініку, оснащену сучасним обладнанням за рахунок благодійних фондів зі США та Німеччини, приїжджають волонтери з усього світу.
“Я завжди мріяв йти маминими стопами і працювати за спеціальністю — акушером-гінекологом. Тому гроші відійшли на другий план. Щоб довести свою професійність, спочатку був волонтером. Потім взяли на роботу”.У Камбоджі лікарі переживають за пацієнта, лише якщо він їхній родич. Діє корупція, розповідають українці.
“Якось прибігли медсестри, – згадує Михайло. – Кажуть, доктор тут російський пацієнт. Бачу лежить 19-річний хлопець. Назвався Іллею з України. Виявилося, подорожує Азією на мопеді. На горі Бокор, яка недалеко від нашої клініки, потрапив в аварію. Там крутий 10-кілометровий спуск.Поліцейські допомогти відмовилися, просили 50 доларів. Друзі хлопця вмовили туристів спустити його на вантажівці. Уже в клініці разом із французькою лікаркою успішно його прооперували. Якби цього не зробили, він міг загинути від внутрішнього крововиливу. Після того, врятований дізнався, що його оперували в благодійній лікарні, зробив внесок в благодійний фонд. А його друзі прибрали від сміття територію навколо лікарні”.
“Був випадок, коли росіянка залишила дитину в лікарні. Написала розписку і попросила її не турбувати. За законом Камбоджі, якщо мати – іноземка, дитина не може отримати громадянство. Повідомили про це Російське посольство. У відповідь отримали записку: “Тримайте нас в курсі, де знаходиться дитина”.Місяць до усиновлення дитина жила в лікарні. Потім – пів року у сім’ї в Пномпені.
Ми знайшли для хлопчика тимчасову сім’ю. Дружина десь у джунглях відшукала його біологічну маму. Та заповнила бланки на паспорт, громадянство і свідоцтво про народження для дитини. Готові документи віддала в посольство Росії. Але уже в міністерстві закордонних справ їх загубили. Місяць до усиновлення дитина жила в лікарні. Потім – півроку у сім’ї в Пномпені. На щастя, усе закінчилося добре і в малюка тепер є родина”.
