Дівчина зі Сваляви створює образи для “світських левиць” столиці (ФОТО)

Закарпатка Едіта Кісільова працює в Києві make-up-майстром та hair-стилістом.

Свалявчанка творить у співпраці з модним брендом одягу Herstory.

Її легкий вишуканий стиль припав до душі столичним красуням, тож все частіше майстрині із Закарпаття жінки довіряють свій образ на важливі події у житті.

Серед клієнток Кісільової – співачки, моделі, дизайнери та сотні дівчат і жінок, яким вона додає особливого шарму та чарівності, пише varosh.

Паралельно із роботою в індустрії краси Едіта закінчує навчання в Київському національному університеті ім. Т.Шевченка, де здобуває лінгвістичну освіту та вивчає італійську мову. У планах – об’єднати всі заняття, тож поступово вимальовується головна мрія і напрям майбутньої діяльності. Пряма мова далі.

Про шлях до справи життя

«Я люблю інколи озирнутися назад, оцінити свій шлях, осмислити певні речі і відчути себе в цьому моменті, тут і тепер. У 16 років я ще не знала, ким хочу стати і чому присвятити життя. Та доля мені допомогла. Навчаючись у Свалявській ЗОШ №3, я кілька років підряд їздила влітку за програмою обміну до Італії. Вперше потрапила туди, коли мені було 10 років. Довелося швидко вивчити мову для налагодження контакту. Здружилася із сім’єю, у якій жила, і вони стали мені рідними. Завдяки їм полюбила Італію, її мову, культуру. Ця країна стала другою батьківщиною. Мене там так і називали – «укральяна», тобто українка та італійка. Тому коли настав час визначатися з навчанням після школи, обрала італійський переклад».

Чому макіяж і зачіска?

«Є один яскравий спогад з дитинства – ранок, сонно збираюся до школи, а мама за 5 хвилин накручує волосся, робить макіяж. Вона для мене є ідеальним образом жінки, яка, попри важку роботу і темп життя, встигає фарбувати губи, взути червоні туфлі і вийти з дому з високо піднятою головою. Тоді мене зачарувало, як крапля макіяжу може додати впевненості жінці. А в Італії я познайомилася з професійним арсеналом краси: косметика «Chanel», «Dior», «Givenchy», різні щіточки, спонжики та інструменти для нанесення. Жінки там по-справжньому люблять себе. Одну щіточку моя італійська мама мені подарувала і я досі її зберігаю як талісман. Вона вчила мене фарбуватися і була моєю першою підопічною, яка дозволяла наносити їй макіяж. Ось поєднання української жіночності та італійської любові до себе надихнули мене обрати професію. Хочу вчити жінок любити себе і бути впевненими, навіть якщо для цього потрібно всього кілька рухів щіточкою.

Навчаючись в університеті, я вже з першого курсу підробляла на різних роботах і розуміла, що люблю працювати з людьми. Паралельно і візаж весь час був поруч. Завжди дивилася на жінок на вулиці, в транспорті, кав’ярнях і хотіла зробити їх щасливішими. Моя сестра також живе і працює в Києві. Вона вольова, цілеспрямована і саме вона підштовхнула до того, щоб я прислухалася до своєї мрії стати візажистом. Було страшно, але я пішла на свої перші курси. З того часу постійно вдосконалювала знання і майстерність на лекціях, майстер-класах, семінарах, була на курсах фантастичної Гоар Аветісян у Москві. І потихеньку почала працювати…»

Про зв’язок із Закарпаттям

«Моє ім’я стало моїм брендом. Взагалі те, що я із Закарпаття – моя фішка. Кожен 4-й клієнт має якесь коріння звідти або історію, пов’язану з цим краєм. Тому я пишаюся, що я закарпатка, що знаю наші традиції, діалект. Завжди себе асоціюю із Закарпаттям. Не розумію, коли люди приховують, звідки вони, намагаються злитися з великими містами. Але те, хто ти – і є твоєю головною перевагою. Пам’ятаю, як на курсах у Москві, куди з’їжджаються люди з багатьох країн, було знайомство з учасниками. Кожен розповідав про себе, говорив, звідки приїхав. Там озвучували столиці багатьох країн світу. Коли дійшла черга до мене, я встала і сказала, що я зі Сваляви, що це маленьке містечко на Заході України. І мені було дуже кайфово від цього».

Про beauty-простір

«У Києві велика конкуренція на ринку візажистів. Та мені пощастило знаходити людей, які в мене вірили і надихали на початку шляху. Із дизайнеркою одягу Катериною Слюньковою ми працювали разом. А потім якось «за кавильом» вирішили створити місце, де би дівчина могла одягнутися, нафарбуватися, зробити зачіску і піти на подію. Спочатку це звучало, як мрія, а потім переросло у реальний проект. Ми стали партнерами і почали створювати простір, щоб робити дівчат щасливішими і гарнішими.

Шоу-рум Herstory і моя студія – це ось ця затишна квартира в будинку по вул. Богдана Хмельницького. Ми самі все зробили, облаштували і відкрилися 5 листопада 2016 року. За цей час було все: радощі з нареченими, модні фотосесії, фантастичні клієнти, з якими ми ставали друзями, і, звичайно, перші труднощі і рішення. Ми щодня працюємо над собою, вдосконалюємо сервіс».

Про роботу і стиль

«Мій стиль – це природність і щирість в образі. Я не люблю одягати на людину маску, а просто хочу підкреслити її особливість і красу. Усі клієнти діляться на тих, хто відразу знає, чого хоче, а є такі, які сумніваються. От із другими я стараюся більше поговорити, відчути, зрозуміти. Я сама міняюся в роботі. Розчиняюся в людині.

Ще страшенно люблю все нове і погоджуюся на будь-які експерименти. Працювала для UFW, на зйомках для журналу «Добрые советы», писала колонки з б’юті-порадами в «Лиза», «Отдохни», весільним стилістом разом з агентством «Kazkovo», Наталкою Карпою та іншими. Мені подобаються фотосесії і відеозйомки, вмію робити телевізійний макіяж і сценічний, діловий і романтичний. Ще мені допомагає моя швидкість, і це чисто закарпатська якість. Така собі «шіковна жона»: пойте туйка, але нараз – зроблю вам красоту. Образ із макіяжем і зачіскою можу створити за півгодини».

Про плани і мрії

«За кілька тижнів закінчується моє навчання в магістратурі. Що далі? Планую все це об’єднати: і мову, і візаж. Хочу поїхати в Італію, але не назавжди, а для досвіду. Хочу повчитися там і привезти знання сюди. Мені здається, що знання мов – це ще одна можливість достукатися до людей.

А ще хотіла б нових крутих проектів у Закарпатті. Бо це моє місце сили. Були дні, коли із зйомки я їхала відразу на вокзал і трьома потягами добиралася до Сваляву, щоб просто відновитися. Коли приїжджаю, то обов’язково йду в ліс, гуляю, дихаю.

Я дуже хочу давати дівчатам віру в себе, щоб вони йшли за своєю мрією. Ще сама шукаю свої правила, але те, що завжди працює – це бути собою. Не зраджуйте своїм принципам, не ведіться на чужі мейнстрімні правила, бо у вас є свій шлях. Бажаю кожному знайти свою мрію і йти до неї. Віддавати більше, ніж брати. Відкинути всі страхи, пакувати валізи і їхати. Жити тим, що зараз є, не боятися і планувати. Vivi il tuo sogno! Живи мрією! Ось і всі правила».